Перед колядою.

Зближаєть ся Святий Вечір! Різдво Христове.

Під ясними зорями, під білими від снігу хатками засядуть українські родини за стіл і почислять в сльозах, кого в родині забракло під сю радісну хвилю.

У шпитальних салях тай по сірих бараках перейде ся Святий Вечір і хорі та полонені згадають рідню — у сльозах. Розділені! І тяжко буде в сей день нести їм лиш ту убогу страву, що від голоду хоронить. Бо їм, їм передусім, тим хорим і полоненим належить ся у сей день то, щоби український люд прийшов до них з колядою, приніс руками добрих опікунок хвилю радости Святого Вечера і страву того дня і желання добрі та гарні, як тая ялинка у свічках і стрічках.

Та на се треба жертв. Треба жертв і на білий колач і на кутю і на лучшу страву і на папіроси.

Пані і панночки в Секції для інтернованих і полонених готові те все приладити і занести для тисяч пятьсот юнаків.

Народ пожертвує муку, мід, пшеницю, бураки, капусту, крупи то що.

До серця люду ся просьба йде. Складайте у тих днях сі дари у Секції для інтернованих і полонених українського Горожанського Комітету, Львів, вул. Руська ч. 3. II. поверх.

Нова Рада