Обовязок совісти.

 

В справі останніх подій на Україні.

 

Відень, 25 падолиста.

 

З найбільше авторітетного джерела доносять нам: З огляду на факт, що тутешне Українське Пресове Бюро в своїм звідомленню з 24 падолиста при обговоренню останніх подій на Україні заосмотрює їх увагами, які у неусвідомленої частини нашої й чужої сyспільности можуть викликати фальшиві й несправедливі думки про галицьку армію й її коменданта ґен. чет. Тарнавського, вважаємо вказаним зазначити, що міродатні українські круги у Відні не одержали досі жадного автентичного представлення поданих подій й тому висловлений Пресовим Бюром погляд, являється хиба приватною думкою його керманичів, що опираються тільки на несконтрольованих заподаннях принагідних інформаторів — тимбільше, що згадане Бюро вже від довшого часу з нашими міродатними кругами не удержує безпосередніх звязків і не може вважати себе покликаним до передавання думок всіх міродатних українських сфер.

 

Одночасно заявляємо, що після надходу автентичних інформацій не занедбаємо подати до публичного відома представлення справжнього стану річей, що повів до відомих подій, представлення, яке єдино дасть спромогу безсторонного й вичерпуючого осуду мілітарного вчинку галицької армії, чи її командантів.

 

Але вже на основі дотеперішних автентичних інформацій можемо катеґорично ствердити, що в основі поданого виступу галицької армії не може бути мови про жадну "зраду, поповнену на цїлій українській Армії за її плечима" — так, як обі частини нашої армії, найшовшися наслідком причин, про які ще буде ширше мова, в крайно важкім положенню, яке вони не однократно й від довгого часу не закриваючи нічого, представлювали всім децидуючим правительственним чинникам, одержали від Директорії, Диктатури й Правительства в останних тижнях дозвіл на ведення переговорів з головною командою добровольчої Армії. А чи в поданім дозволі команда галицької армії свою повновласть переступила й на скільки, та чи з цеї причини може її стрінути важкий закид мілітарної зради й чи цей закид в основі оправданий, про це, як сказано, можна буде судити щойно після надходу автентичних інформацій.

 

В кожнім разі вважаємо обовязком совісти супроти національного героїзму нашої армії, яка в безпримірно важких обставинах стільки місяців проливала кров за нашу державну самостійність, отже ділом засвідчувала перед світом свою геройську самопосвяту — здержатися зі всякими нечувано кривдячими закидами в роді пущених у світ згаданим Пресовим Бюром.

 

В момент національного нещастя, яке на всіх нас однаковим тягарем налягає, вважаємо ще більше як досі вказаним: задержання народного достоїнства і дисципліни, що одинокі в силі вивести наш народ й нашу національну справу з того важкого але не безвихідного положення, в якім вона сьогодні найшлася.

 

Український прапор

26.11.1919

До теми