Малий фейлєтон.
Згасала днина. Плакав дзвін
І промінь сонця блід;
В село з далеких ген сторін
Прибився інвалід.
В душі незгоєний ніс біль
І смерть у собі мав,
Як взрів вигони рідних піль —
Заплакав, заридав.
З Берестя йшов... І падав з сил
Вмлівав, вставав і йшов,
Минав забутих сто могил,
І на ногах мав кров...
І при воротах станув він,
Як промінь сонця блід,
І плакав дзвін і плакав дзвін —
І — плакав інвалід...
[Вперед! 06.11.1919]
06.11.1919