"Witam cię, śniegu!..."
З дня.
Перший сніг!...
Як я колись тішився першим снігом, що білив дахи домів, дерева, вулиці, поля!.. Тішився санною, лижвами, ліпив боввани з снігу, бився снігом, — уживав зими до переситу!
Було колись!
Вчора впав перший сніг...
Мороз по мені перейшов. Зима, люта зима пукає в наші двері. Не в голові нікому санна, лижви, боввани!....
Не маю цілих черевиків, пальта, зимового убрання, не маю теплого мешкання ні опалу.
Перший сніг, що впав вчора у нас — потряс основами наших господарств.
Моя хазяйка зовсім не тішиться першим снігом... Не має вугля ні дерева, не має ніяких припасів, не має теплої одежі ні цілих черевиків.
Вчора, по першім снігу, заповіла мені, що не буде держати мене на харчу, бо не буде стояти під склепами в дощі і снігу від 4 години рано до 11. в полудне, бо що иншого було в літі чи в осени, а що инше тепер, коли люта зима вишкірює свої зуби.
І я не можу заспівати такої пісні, яку вчора заспівав мій колєґа з "Lwоwsk-oї":
"Witam cię, śniegu!"
Вперед!
01.11.1919