"Друкарський чортик" — це фіґурка, що скаче по пальцях не лише складача, але й коректора, редактора, дописувача і всіх, хто має що небудь до роботи з друкованим словом.
А чортик той — раз комічний, дотепний, то знову злобний, лихий. Раз побуджує читача до шаленого сміху, то знову приводить автора і редактора просто до розпуки.
От на приклад вчора... Кілько він крови напсув нашому редакторови! Кілько "поученій" наслухалися співробітники, кілько злобних уваг впало в сторону коректорів і складачів (аж мені їх жаль було!), а які недобрі були дописувачі!
Бо, послухайте, що наробив нам вчора друкарський чортик:
Вже в самім наголовку перекрутив дату і замісь "второк, дня 28 жовтня", вийшло "второк, дня 27 жовтня".
В статейці: "Орґанізація соціялістичної преси" замість "конґрес в Женеві" — впакував "конґрес в Дженові"!
В статейці: "Новочасна панщина" чортик поперекручував деякі слова і замісь "платня" вставив "платити".
А вже до пасії довів чортик редактора, коли до "Посмертних вісток" попав, як Пилат в "Вірую"..., сам автор тихже вісток, що підписався під виказом померших в Домбю... (На щастя, лише мале число розійшлося в місті, бо ошибку завчасу спостережено і автора "викинено" з товариства померших, бажаючи йому многія літа во здравії і спасенії!)
І редактор був вчора лихий — як Денікін на Петлюру, коректор був лихий — як Колчак на Лєніна, складачі лихі — як середа на пятницю, словом, всі були лихі!
А бодайби ти, чортів сину, нікому й не снився! — скажу й я, під адресою друкарського чортика.
А він, друкарський чортик, регочеться злобно в кутику, як Мефісто... Бач, вдоволений зі своєї роботи!
Iгі, на тебе!
Вперед!
29.10.1919