Монополь горівки.

 

Від довшого часу ходили вісти, що правительство задумує завести монополь горівки. Ті вісти опирали ся на натяку австрійского міністра скарбу д-ра Плєнера при ґенеральній дебатї сегорічного буджету, що придумує реформу податку від горівки. Оногди в угорскій палатї послів заявив д-р Векерлє, що оба правительства згодились в головних засадах на се, щоби був заведений монополь горівки. Буде се велика операція фінансова, котра принесе скарбови державному великі доходи і запевнить буджетам державним сталу рівновагу фінансову.

 

Основи, на яких буде опиратись монополь горівки, детайлічно доси ще незвістні, але з експозе д-ра Векерлього виходить так: Держава буде купувати від продуцентів весь вироблений ними сконтінґентовавий спірітус, буде сей спірітус рафінувати а відтак відпродувати ero en gros для внутрішної консумції. Спірітус, вироблений по-над сконтінґентовану скількість, для експорту буде вільний від податку консумційного. Дрібної продажи, як н. пр. при монополи тютюневім, держава не переймає, — она монополізує лиш посередну торговлю між продуцентами а торговцями горівки. Державних трафік з горівкою не буде, а остануть і на дальше коршми і шинки, де будуть хрещені і нехрещені шинкарі продавати горівку.

 

Якого зиску надїє ся держава при монополізованю торговлї горівкою і на кім відібє ся той дохід державний?

 

Теперішна система оподаткована промислу горальничого така: За кождий гектолітер випродукованого спірітусу платить ся або 35 або 45 зр. податку. Стопа податкова в висотї 35 зр. признана всїм горальням рільничим за еконтінґентований спірітус. Для Галичини, Угорщини і Босни означено контінґент в скількости 1,878.000 гектолітрів; се число установлено в тій основі, що перед заведенєм податку від горівки всї истнуючі горальнї продукували таку скількість [на Австрію припадає 997.458 гект. контінґенту.] Сей контінґент має вистати на внутрішну консумцію і справдї вистає, бо нїколи ще консумція не запотребувала більшої скількости спірітусу. Контінґент розкладає ся що року на поодинокі краї і горальнї. Всяка скількість спірітусу, випродукована понад контінґент мусить оплачувати висшій податок, именно 45 зр. від гектолітра, отже тим самим не може видержати конкуренції з спірітусом сконтінґентованим в торзї внутрішної консумції.

 

З того виходить, що продукція і консумція спірітусу єсть у нас точно означена. В наслїдок контінґенту обмежено свободу продукції, бо котра горальня хотїла би продукувати спірітус, за котрий мала би платити о 10 зр. податку, знаючи, що на торзї не продасть єго дорожше, бо сконтінґентований спірітус вистане на внутрішну консумцію. Один гектолітер спірітусу коштує 16 зр. після нотованя на торзї віденьскім, а дочисливши до того 35 зр. податку, продає ся для консумції по 51 зр.; єсли би хотїв хто продукувати спірітус по-над контінґент, мусїв би платити 45 зр. податку і тим самим не міг би продати гектолітер спірітусу дешевше, як за 64 зр., а на таку цїну не найшов би купцїв. Длятого властителї горалень робили заходи, щоби правительство зменшило контінґент бодай о третю часть, а тогдї могли би мати більші зиски. При зменшенім контінґентї не можна би було знати, чи внутрішна консумція не потребує більше спірітусу і тогдї можна би було зрівнати цїну торгову контінґентованого спірітусу з цїною спірітусу оподаткованого по 45 зр. Чисельний примір представляє ся так: Горальня випродукує 100 гектолітрів сконтінґентованого спірітусу, заплатить за него 3.500 зр. податку, а почисливши собі за продукцію 1600 зр. (16 зр. за гектолітер) продасть ту скількість на торзї за 5.100 зр. Єсли-ж би та горальня мала визначений контінґент лиш 50 гкл., а випродукувала 100 гкл., хоч би податку заплатила 4.000 зр. (1.750 зр. від контінґенту і 2.250 зр. від спірітусу по над контінґент), то на торзї могла би поставити цїну всїх 100 гкл. по 61 зр. і дістати 6.100 зр. і коли в першім случаю горальня дістала би за свій спірітус 1.600 зр., то в другім случаю 2.100 зр. Так стоїть річ з тим контінґентом, на котрий так дуже нарікають властителї горалень.

 

Держава, загадавши завести монополь, не може взяти ся сама за продукцію спірітусу, бо по перше публична адміністрація не надає ся до такої продукції, а по друге викупно теперішних горалень коштувало би сотки міліонів. Длятого держава не монополізує продукції, лиш торговлю горівкою. Держава закуплює з горалень весь контінґент випродукуваного спірітусу і платить за него торгову цїну, а дочисливши до него квоту, яку має з теперішного податку від горівки, відпродує єго для консументів. З чого-ж прийде державі дохід? З тої суми, котру держава дібє собі до своїх коштів. В Швайцарії, де истнує монополь від горівки, держава додає собі до кождого закупленого гектолітра 80 франків і се єї доля. Єсли приймемо, що й у нас держава додала би собі 40 зр. до кождого гектолітра при відпродажи, то зискала би до 74 міліонів зр. Контінґент виносить 1.87 міліонів гкл.; держава заплатила би за него (по 16 зр. гкл.) до 30 міл. зр. продуцентами, а продавала би по 91 зр. гектолітер і дістала би по-над 170 міліонів зр. З тих 140 міл. має вже і нинї 66 міл. за податок, а прочі міліони були би доходом з монополю горівки.

 

З того виходить, що квестія, чи значно подорожіє горівка, зависить від того, як високу квоту дібє собі держава до кождого гектолітра, взглядно до своїх коштів закупна спірітусу. Єсли та квота буде дуже значна, то зменшить ся консумція спірітусу, бо населенє буде приневолене пити таку горівку, в котрій суть менші скількости алькоголю. Рівнож і шинкарі, оглядаючи ся на потреби населеня і на свій зиск, будуть винаходити різні способи фальшованя горівки, щоби не дати населеню надто відчути дорожню того артикулу консумційного. Длятого держава мусить винайти границю свого зиску, по-за котру годї переступити. Вправдї населенє нашої монархії вже дещо призвичаєне до експеріментів з прибільшуванєм доходів монополевих, бо в свіжій памяти стоять ще ті славні підвисшуваня цїн тютюну за міністра Дунаєвского. З горівкою не повинно так бути, бо коли тютюн майже рівномірно розложений що-до своєї консумції між всї верстви населеня, то консумція горівки єсть найбільша в низших і найбіднїйших верствах населеня. Там она дуже часто заступає місце артикулів поживи і стаєсь майже необходимою потребою. Доходи буджетові збільшать ся крейцарями бідаків — але рівновага буджетова окуплена такими жертвами може дуже легко довести до катастрофи.

 

Вкінци згадаємо, що вже тепер підносять ся голоси, щоби держава віддавала якусь пайку тих доходів з монополю горівки в хосен поодиноких країв. Ті голоси чули ми також і при проєктованій реформі податковій, але порівнавши хосен уступства держави з тягарем, наложеним на населенє, видають ся нам ті голоси зацитьканєм публичної опінії.

 

Дѣло

 

12.10.1894

До теми