Вона стара як сьвіт. Коли землі Монголії, цього вилеговища народів мали за богато населення, тоді воно не могло вижити і почалися свойого рода аґрарна реформа еміґрацією, яку ми зовемо мандрівками народів. Тай Гіксоси в Египті це "приклонники" аґрарної реформи, тай Гракхи. Середні віки були вільні від аґрарних заворушень, бо людей було обмаль, яких ще ріжного рода "чорні смерти" здесяткували. Аж Хлопські війни за Лютра вибухли під кличем: Дайте Землі, вільного полювання, пасовища, доступу до лісів. Тоді юристи образовані на "гуманізмі" та римськім праві почали вишукувати хитрі параґрафи, якиби могли знівечити домагання аґрарної реформи. Німецьке селянство крикнуло: "Juristen sind böse Christen" а коли це не помогло тоді хватили за збрую та почали палити панські палати хутори вязниці а великих посідачів убивати.
На инших землях аґрарна реформа стала доконечною. В декотрих околицях селянські ґрунти були властиво грядками. Міліон людей виеміґрувало за океан корчувати праліси, та служити єнкесам. В краю жили вигідно панки, що мали по 10.000 моргів землі а бідак що мав дві-три грядки не міг взяти з ліса ломаки що валялася і гнила на землі, не міг назбирати мищини черниць-афинів або яких найпідлійших губ. Треба було давати кури, масло, кілька днів робити панщину і ще заплатити кільканайцять кор. Ту неволю народа змела війна. Навіть польський варшавський сойм ухвалив мінімум землі 30 морґів, а для панів 300 Ухвалив і то більшостію... аж одного голосу. Це само вже знаменне і не віщує добра. Бо від теоретичньої ухвали до поділу в практиці ще довга довгенька дорога притім крута. І тепер це показується, бо коли варшавський Сойм має приступити до реальних порад зачуло між великими обшарниками і вони заспівають на певно тій реформі своє "reqoiem". А коли-би й щось ухвалили, то це буде таке незнатищо ліпше булоб і не вхвалювати її зовсім.
Але це нас "не болить, не свербить". Нам ходить о наш народ. От тому ми й в "Новій Раді" підносимо. Ця реформа на наших землях мусить бути переведена. Вона побіч самостійности Соборної України є катеґоричним постулятом, який не може бути неполагоджений. Її домагається наш священик із огляду на крайні ідіотичну установу з середніх віків, цебто реакційний патронат, який ображує навіть реліґійні чувства бо пр. протестант поставляє греко-катол. священика в укр. селі! Тої реформи потребує ще населеннє міст, що живе по найгірших норах де й щур не буде перебувати як сторож та бідний ремісник, нужденний на лици що дивиться як йому одна по другій дитина сохне сухотами, а пухне нирками і ревматизмом. Дайте йому хоч третю частину від 30 моргів а він почується чоловіком, людиною. Реформа мусить бути! Тільки наше громадянство мусить заздалегідь приготовити до своїх банків і кредитових товариств не урядників, але зреформованих "аграрно" людей, котрі повелиби реформи банків, призбирали гріш і пожичили його з серцем і любовю на малесенький пожид тому селянинови, який дістане тих 30 моргів, але не дістане корови, коня, машини. Він обробить проте два-три морги й заложить в себе на грунті степ з буряну й бодячий цвітник для щиглів.
Ще одно: нім наші Славяне й ухвалять і переведуть реформу то молоде населення може покінчити тимчасом школи, які теж належать до аграрної реформи, бо без них готові анальфабети мати тілько доходів з цих 30 моргів кілько мав "Заблоцький на милі". А тепер зима, пора догідна до науки — приготування аграрної реформи і піднесення нашого національного добробуту. Чи маємо й ще більше й ясніще говорити? Цеж все разом аграрна реформа.
Нова Рада
09.10.1919