Самопоміч.

Наближається страшна зима, зима смерти від голоду і холоду для населення Львова. Міський апровізаційннй апарат обмежується в своїй діяльности до установлення максимальних цін, котрих ніхто не придержується, до редаґування відозв до милосерних сердець паскарів, щоби вони знижили ціни. Лише з великим трудом задається йому дати населенню раз в тиждень бохончик поганого хліба, від якого хоріють люде на жолудки, а вже в мінімальних дозах і після тяжких мук можна дістати в міських складах опалу сотнар дров на який місяць. Нема зовсім надії, щоби дотеперішня управа апровізації ліпше заосмотрювала населення Львова в найконечніщі середники до життя. Тому це багaтшa верства львівського населення, не оглядаючися зовсім на міську апровізацію і максимальні ціни, сама, або при помочі паскарів заосмотрюється на зиму. Бідніша частина населення просто з роспукою дожидає цего, що прийдеться їй перетерпіти в зимі. Цілковита недостача муки, круп, бараболі, стручкових овочів, капусти і ярин та молока, недостачі опалу грозить тим широким масам населення голодом і холодом, а що за цим іде, недугами й смертю.

Від злидень голоду й холоду мусить міське населення за всяку ціну само ратуватися. В Росії міське населення під впливом розпуки з оружєм в руках ішло минувшої зими на села на реквізиції середників поживи. Ми вже доносили про случаї, де також львівські громадяне, беручи собі до асисти якихсь уоружених людей, переводять по селах самопас заосмотрення на зиму. Але це є рідки случаї. Частіщі натомість случаї, що бідніщі львівські громадяне й громадянки з торбиною на плечах ідуть сотки кільометрів за поживою на села. На залізничих двірцях і поїздах годі перепхатися поміж цими "ходаками".

Українське населення міста Львова, що хоче рятуватися перед голодом і холодом підчас наступаючої зими і не має достаточних грошевих середників, щоби набути припасів по паскарських цінах від паскарів, а при цім не хоче й не може заосмотритися на зиму на московський спосіб при помочі виправ на села в формі "реквізиції" чи "ходацтва", мусить вже тепер в инший, культурний спосіб роздобути потрібні середники до життя. Тим способом є зорґанізована на широку скалю самооборона.

Досвід научив нас, що малі консумційні орґанізації не мають ні сили ні спромоги апробувати більшу скількість населення. Консуми перемінилися на розпреділочні склепики, в яких розділяється поміж консументів товари, що їх приділяє міська апровізація. А що міська апровізація не має що розділяти, тож і консумційні склепи стоять порожні. Теперішна орґанізація консумів моглаби бути пожиточною, якби її допустити до розділу товарів.

Самопоміч мусить бути зорґанізована на инших підставах. Всі інтерновані українські мешканці Львова мусять створити власними силами й власними коштами велику, фінансово сильну апровізаційну орґанізацію. Весь вільний український гріш мусить вплинути до цеї орґанізації для закупна й достави найпотрібнійщих товарів. В цій орґанізації можуть і повинні помістити свої капітали також українські фінансові, торговельні й банкові інституції. Переведення закупів і їх фінансування можуть взяти в свої руки наші купецькі орґанізації "Народна Торговля" або "Торговельно-господарська спілка" при співучасти інтересентів. Гроші й фірма для орґанізації самооборони у нас є. Маємо також подостатком людського енерґічного й совісного матеріялу для переведення і достави закупів, стереження товарів і грошей і для контролі перед корупцією виконавчих орґанів.

Та це буде лише половина орґанізаційної праці коло самопомочи. Другу половину мусимо створити на провінції, по наших українських селах. Наші селяне, учителі, священики і сільські кооперативи мусять прийти в поміч українському міському населенню при спродажі і доставі закуплених товарів. Ми ані на хвилину не сумніваємося, що наші брати на селі, без ніяких шумних відозв не полишать на голодову смерть своїх братів у Львові і других галицьких містах. Споживчі продукти й опал мусять масово залізницями й підводами напливати до міст. До зорґанізування самооборони треба взятися негайно й енерґічно, бо страшна зима за плечами.

Вперед!