Недостача помешкань у Львові.

Львівське населення, а впершій лінії робітники та низші урядники до всіх благ, якими обдаровує їх львівський маґістрат, до голоду та нечуваної доріжні найнеобхідніщих харчів можуть дочислити теж і цілковиту недостачу мешкань.

 

Цілими днями, тижнями й місяцями ходять люде по ріжних вулицях міста в пошукуванню за мешканнями; та дарма, — мешкань нема.

 

День вдень читаємо в оголошеннях по львівських ґазетах, що за знайдення мешкання дає тілько а тілько сот корон, тютюн, муку або й матерію.

 

Мешкань, головно менших, у Львові найти не можна. З цього користають каменичники та самовільно підвисшують чинші до горендальних, нечуваних висот. По 80—120 корон за один покій та кухню місячно з ріжними застереженнями, це майже з правила зовсім звичайно жадають нині властителі камениць від льокаторів.

 

Як ні, коли хто не хоче, бо просто не може платити такого високого чиншу, тому виповідають мешкання а новий льокатор платить вже таку суму, яку каменичник жадає. Розуміється, що для спокою та страху, щоб не знайшовся на вулиці, без даху над головою, льокатор годиться звичайно на підвисшення чиншу, тим більше, що нових мешкань нема, а перевіз коштує тепер дуже дорого.

 

Пять літ, цілий час війни, а також вже кілька літ перед війною будівельного руху зовсім не було. Багато домів знищено, багато зареквіровано на ріжні воєнні бюра, склади та централі. Про нові будівлі ніхто не подбав.

 

Вправді колись говорено на раді міста, що треба будувати дімки для міських урядників та служби, говорено про заміські робітничі дімки-кольонії, які малосяби трамваєвими шляхами та міською залізницею злучити зі Львовом, ухвалювано навіть пляни таких дімків, закладано товариства, говорено про кредит, та нині вперто про це мовчить славетна міська рада. Що більше, вона навіть не має цього, що давно мають другі міста, докладного спису та евіденції вільних мешкань, не впливає ніяк на регулювання ціни чиншу.

 

Міська статистика не подає нам навіть, кілько є у Львові бездомних, які мусять ночувати до городах, парканах та каналах.

 

Як виглядає гіґієна львівських мешкань, як живуть люди при вул. Замарстинова, довкола високого замку, в жидівській дільниці — про це маґістрат мовчить. А там діються страшні, неімовірні річи. Бруд, сміття, нехлюйство а до того по 10—15 душ в одній малій кліті, всуміш жінки і мущини, діти й старці.

 

Міський фізикат остерігає перед тифом, еспанкою і т. д., а тимчасом гніздо цих пошестий є таки в самому місті, тільки батьки міста не хочуть про це нічого чути.

 

Кpайнa пора, щоб міська рада забралася до діла, щоб обдумала й знайшла способи, якби зарадити цему страшному лихови.

 

Відповідних рук до праці і матеріялів знайдeтьcя досить. Нові будівлі можуть повставати, треба тільки, щоб маґістрат, неоглядаючися на нікого, взявся до діла, щоб дав початок, щоб зробив ініціятиву.

 

Вперед!

 

16.09.1919

До теми