Балкан Сходу.

Большевицька заверуха на сході Европи ще далеко не скінчилася, а вже на овиді збираються нові хмари, які віщують нові тучі, грози. Приготовлюють їх польські і російські імперіялісти. Свої імперіялістичні стремління мотивують вони, як впрочім робили і роблять це імперіялісти цілого світа, шумними фразами про культурну місію, величю своїх держав, історичними правами, економічними потребами, стратеґічними інтересами і т. п. Предметом і тереном імперіялістичних затій є і будуть передовсім литовські, білоруські і українські землі. Тепер уже на основі цих мотивів находиться під польською окупацією східна Галичина, Холмщина, Підляше і західня Волинь — отже українські землі, простором звиш 90.000 квадратових кільометрів з українським населенням звиш 7 міліонів душ. Представник польського імперіялізму д-р Ґломбінські заявив недавно на зборах у Львові, що границі Польщі мусять бути висунені далеко на схід поза Збруч! Це означає дальший підбій Поділля. Польські імперіялісти леліють мрії навіть про заняття Київа.

З другої сторони протибольшевицька Росія з Денікіном на чолі, що доси заняла лівобережну Україну, реклямує свої західні границі по Сян зі Львовом і Холмом. Мотиви Денікіна ці самі, що й польських імперіялістів. Скріплює їх пoнадто льондонський договір з 1915 р. В цім льондонськім договорі зобовязалися держави антанти, а в першім ряді Анґлія і Франція до відступлення Росії східної Галичини по Сян і угорської України.

Не числяться ні одні ні другі імперіялісти з волею українського народу. Вправді варшавський сойм приняв свого часу плятонічну резолюцію про независимість України, вправді Денікін мав видати якийсь маніфест про федеративний устрій будучої Росії, одначе обі ті сторони як лиш практично зустрінуться з українським питанням, — уважають його чимсь ворожим і поступають з ним зі всею строгістю воєнних, виїмкових законів. Стремління України до повної независимости, хочби з цеї простої причини, що вона не хоче бути тереном вічного спору, вічних неспокоїв, бунтів і воєн — називають імперіялісти обох народів "авантурою".

Імперіялізм і мілітаризм був і є всюди і завсіди жерелом лихоліття і людської нужди. Польський і російський мілітаризм не буде ні на волос ліпший. Нині розділює територіяльно оба імперіялістичні табори українська армія.

Якби мілітаристам і імперіялістам Польщі і Росії удалося знищити ту армію, а тим самим независимість України і якби стрінулися польські та російські імперіялісти око в око, то хоч може на разі вони погодилисьби і поділили в який небудь спосіб між себе Україну, то ця Угода не моглаби бути тревалою. Противно, підбій і поділ українських земель між Польщею і Росією, бувби жерелом вічного напруження, зросту мілітаризму і тяжких, жорстоких та кровавих воєн в будучині, бувби жерелом невисказаного лиха для польського, великоруського, а передовсім українського народу.

Згода Польщі і Великоросії на независимість цілої зєдиненої української републики є условиною побіди над большевиками і встановлення тревалого мира і ладу на сході Европи. Независимість і зєдинення всіх українських земель в одну републику є історичною конечністю, є услівєм мира і розвитку людської культури на сході Европи. Імперіялізм на сході, подавлення независимости і поділ України бувби історичним злочином і спровадивби хаос, якого наслідки мстилисяби на цілих поколіннях.

Вперед!