"Вперед" воскрес!
Радість і веcеліє запанувало серед наших редакторів, адміністраторок, експедиторок, складачів, кольпортерів, коли редактор нарешті приніс вістку, що "Вперед" можe знову, по 163 словами: по сто шістьдесятьтрох днях завішення, оглядати світло дня!
Без повідомлення поліції, на основі §2., відбулися сейчас збори редакторів, адміністраторок і експедиторок, на яких ухвалено, що з огляду на "тяжкий" день — газета вийде замість в понеділок, вівторок в полудне.
Скінчилися отже мої примусові вакації і з нинішним днем розпочинаю свої репортерські виступи.
*
"Nie będziesz kradł, nie będziedz jadł" — говорить пословиця. Сю пословицю взяли собі до голови деякі "голови" і — крадуть, де попаде. От, як пишуть львівські ґазети, крадуть муку і цукор з маґазинів, цілі ваґони з мундурами й черевиками, автомобілі та автомобілеві колеса, а найновіща велика крадіж була в маґазинах львівської інтендантури Д.О.Ґ., де між иншими вкрадено 20.000 штук американських пaпipосів та багато тютюну. "Ґазєта поранна" пишучи про сю крадіж стверджує, що "jest uzasadniona nadzieja, że pоdobna kradzetż nie powtórzy się więcej, bo od dzisiaj ustawiono w miejscu wlamania posterunek wojskowy"... Maє повну рацію "Ґазєта", бо порожних уже пак ніхто красти не буде — а піде собі там, де можна ще щось вкрасти.
*
Я ніколи не бачив так дуже обуреного на москвофілів мойого сусіда, як сьогодня.
— Слухайте, що ті москвофіли не виписують на нас! Називають нас, Українців, подлими!
— Деж ви се читали? — питаю я.
— Та в "Прикарпатск-ій". А ви не читали?
— Я читаю "Прикарпатск-у", але не завважав того — відповідаю.
— То ви зле читаєте! Читайте ліпше! Ось дивіть!
І всунув мені під ніс "Прикарпатск-у" з зачеркненим місцем.
Я читаю! "Подлинные Украинцы..."
— А що, не правда? — питає сусід.
Я розсміявся сердечно і довго не міг прийти до слова. Вкінці вдалося мені переконати мойого сусіда, що він помиливсь, бо невинне слово "подлинный" (правдивий) не є те саме, що "подлий"...
І нехай тут хто скаже, що наші люди не розуміють "па русскі"!
Вперед!
03.09.1919