Серед украінськоі інтелігенціі дається в послідному часі запримітити змагання чи стремління до очищення свого духа з чужих, інколи ворожих украінству культурних впливів. Се очищення з чужих впливів під політичним, економічним, торговельним і літературним оглядом, сей сильний і маркантний начерк всеукраінських стремлінь, той невтихаючий крик за волю, свободу — себто самостійність, се не лиш змагання мас до державноі самостійности: ми хочемо бути також духово самостійні, себто хочемо мати свій чистий, щиро украінський національний світогляд.
Ми хочемо бути не лиш державно-самостійні, в нас будиться бажання очистити нашу душу з тоі московськоі чи австрійсько-польськоі поволоки, над якоі ладнанням працювали так дбайливо московські і польські змагання. Ми мусимо стреміти до того щоб наш украінізм не був потребою хвилі, чи відносин політичних, але щоб був основою нашого духового життя, був мотором наших діл на громадському полі. Як довго основа украінськоі державности була теорією-мрією, могла украінська інтелігенція жити без глибших національних основ.
Були заспокоєні наші духові, національні бажання, коли людина прочитала украінський часопис, купила украінську книжку, дала лепту на народні ціли і т. д.
Сегодня сего мало!
Украінська інтелігенція, той невеликий щиро ідейний гурток людей, і багато байдужих і малодухів станула перед великанським завданням творення держави, не малоі в роді Сербіі або Чехіі, а держави, що мусить мати велико-державні ціли, держави, яка має велике завдання бути мостом між Европою а Азією в політичному, економічному і торговельному розумінню.
Украінська інтелігенція мусить сегодня рішати трудні і складні питання оборони державности, інтімні і ніжні діпльоматичні проблєми, і нечувано важні питання внутрішноі політики.
Сеж вже не передвоєнний час, де ми тішилися як заговорила про нас чужоземна преса. Сегодня мусимо самі говорити, чого ми хочемо: як великий нарід, зложений в 80% з селянських мас політично слабо вишколених. І мусимо так ті маси заступати, щоб світ побачив, що ідея украінськоі державности се не хімера політичних підприємців, а історична конечність!
Що, як та історична конечність не буде полагоджена в прихильному для украінських народніх мас розумінню, не буде мира на сході Европи, не утихомириться східно европейська пожежа.
Ті питання жадають, щоб душі украінськоі інтелігенціі були дійсно украінські в державних змаганнях. Щоб вони не ставалися украінські, тому що того жадає держава і дає за це хліб з посадами, но щоб вони через свій украінізм творили державу, і горячо бажали іі внутрішного і внішного скріплення.
Украінські народні маси вижидають, щоб украінська Народня Республіка дала ім основи спокійноі праці і мирний час!
І наколи ми ім се дамо, тверді і рішучі вірою в силу украінськоі ідеі і іі історичну конечність, украінська проблєма розвязана, і основи держави закріплені на все!
Тому мусить бути украінська інтелігенція свідома трудів і величі завдань, що іі ждуть і лізуть механічно під іі руки. Мусить научитися думати виключно по украінськи, а не після московських і австрійсько-польських політичних метод.
До того з’украінщення свого духового життя мусить стреміти украінська інтелігенція щоб будуючи украінську державність, дала ій чисто украінську форму, щоб дух і ідея державного ладу були украінські, щоби були вислідом політичного світогляду украінських, народніх мас.
Лиш така форма державного ладу буде мати трівкі основи, і скріпить нас у всіх напрямах.
Тому так конечний національний світогляд.
[Український стрілець, 17.06.1919]
17.05.1919