Вояки!

Тяжкі хвилі переживає наша молода держава. В світі йдуть ще далі важкі змагання між поодинокими державами, домашня боротьба в іx нутрі. Серед тоі боротьби опинилася наша краіна між двома вогнями — з одноі сторони загрожує нам наш відвічний ворог Польща, а з другоі іде на нас моськовсько-большовицька навала. І в сій грізній хвилі ні звідки нам з других шукати поратунку — ми оставлені на себе самих, на наші власні сили.

Щоби вирвати нашу Народню Республіку з того важкого положення, лишається нам тільки одна дорога.

Ми мусимо й дальше стати твердим муром проти всіх наших ворогів, які хочуть загарбати нашу землю та мусимо дбати про те, щоби також в нутрі нашого краю був як найбільший лад. Бо колиб в краю наступило безладдя, тоді ми не булиб в силі удержати нашого фронту, який черпає своі сили і засоби з запілля. Він захитавбися і нашу краіну залилаб ворожа филя. Пропалиб всі наші здобутки окуплені пятьмісячною тяжкою боротьбою і кровю наших героів. Пропалаби наша молода воля, а украінські поля, які б дісталися в руки ворогів Поляків.

Ми знаємо, що отся оборона перед ворожою навалою йде серед найтяжших обставин. Через пятилітну війну настав діймаючий брак найпотрібнійших нераз річей. Але наші вояки з любови до рідньоі землі виконують своі обовязки, які від них вимагає хвиля.

Вони кажуть собі: Ми мусимо бути кріпкі, мусимо перенести всі труди для великоі справи!

І справді — украінський вояк, одушевлений горячою любовю для свойого краю, переносить витревало всі труди, невигоди і недостатки, бо сказав собі: Для Тебе, Рідній Краю, рідна земле, переношу те все! Як не я, то моя родина збере плоди з моєі тяжкоі, крівавоі праці.

Та знаходяться також і люде, що тільки під примусом сповняють своі обовязки. Коли вони побачили, що того примусу вже не має, що не грозить ім нагай — зачиняють ширити негодування.

А темні духи — польські та моськовські агенти використовують отсе негодування, підюджують братів проти братів, напроти нашоі влади. В той спосіб вони хочуть викликати замішаня в нашім краю — та при цім замішанню загарбати наш край.

Твоім обовязком, жовніре, в запіллю пильнувати ладу! Твоім обовязком, всіх тих, що ширять злість, відкинути від себе та віддати до заслуженого покарання! Не дайся всім тим, що хочуть зломити силу нашого війська, що намовляють до непослуху і дезерціі.

Наші вороги стануть Тобі говорити: Тобі бракує обуви, поживи, одіння, а винні сему ті, що Тебе провадять. На те відповідж Ти ім: Неправда, я знаю, що не може бути поки що краще — бо ми окружені зі всіх сторін ворогами і ні звідки так скоро роздобути сих річей, яких нам брак. А коли я боровся ще серед тяжших обставин за Австріі, не знати за кого і длячого, то тим більше постою в боротьбі за Рідний Край, за нашу землю аж до побіди.

А коли тобі, украінський жовніре, стануть говорити ворожі язики. Власть лежить в руках людей, що не бажають добра трудовому народови, то Tи ім відповідж: Неправда, я знаю, що ті люде кров від крови і кість від кости свого селянського народу — вониж усі вийшли з під мужицькоі стріхи.

Вони з тяжким трудом невпинною працею збудували ту нашу молоду державу, яку маємо. І колиб навіть діялося щось такого в державі, — то лише тому, що годі заглянути верховній владі у всі дрібниці — але ми знаємо: Влада є в руках украінського народу. І коли оборонимо нашу державу, тоді загосподаруємося в своім краю так, як схочемо. Підемо з повним довірям за нашою владою — бо колиб ми іі не схотіли слухати, прийде безладдя і над нами знов запанує ворог і знов будемо гнути спину під польським кулаком.

Украінські вояки в запіллю! Ваш обовязок зарівно, як огнева лінія Ваших товаришів на фронті! Ви розумієте, що Ваші завдання в запіллю великі і трудні і вимагають посвяти і запалу?

Украінський народ надіється на хоробрість та геройську відвагу Ваших товаришів на фронті. Але Ви, украінські жовніри в запіллю, маєте забезпечити народови його право. Ви стережете прав украінського народу. Ви маєте виповнити не лише сей жовнярський обовязок, але і обовязки громадянські супроти молодоі держави! Від того, як Ви будете поводитися, залежить будучність Вашоі Вітчини. І коли Ви, не будете того свідомі, не будете помагати в будові держави, та пильнувати ладу і порядку в державі, то украінська держава не буде збудована, хочби десять раз стільки як досі полилося крови наших товаришів на фронті. Коли Ви забулиби присягу зложену украінському народови, то пропаде тоді весь його кровавий труд і праця в поті чола і ворог знов зажене його під ярмо на кількасот літ і будучі покоління будуть нас проклинати за дурноту і байдужність.

Вояки в запіллю! Ви не жандарми і не поліція над украінським народом, Ви украінські торожане, наділені тими самими правами, які мають бути забезпечені для кождого Украінця. Як Ваші товариші на фронті муром заступили дорогу ворогови, що пустився рабувати наші пpaва і майно, так і Ви, жовніри в запіллю, станьте муром і сотворіть до охорони перед внутрешним ворогом держави оден одинокий украінський фронт в запіллю, з усіми тими, хто працює на добро народу та в користь Украінськоі Держави.

В квітню 1919 р.

Товариш Держ. Секр. Військ. Справ П. БУБЕЛА, отаман в р.

Украінські вісти