Жанна Кадирова, Пам'ятник новому пам'ятнику. Шаргород, 2009 р

...Прокидаюсь, бо чую мелодійний, голосний спів. Відчиняю вікно. Слухаю... Вловлюю декілька ромських слів «шукар  чгайорі» і знову вслухаюсь в евфонію та благозвучність музики, що так гарно відлунює цієї глухої ночі.

«Кожен носить своє місце праці з собою, ми вже не можемо втекти від неї». Вино спожити – це ж не про робочий час, чи не так? А де його взяти той, інший?..

Андруховичу у «Дванадцяти обручах» вдалося переконати мене, що найважливіші поети ніколи нас не покидають. Вони завжди поруч. Таке часто трапляється і з книжками: вони появляються у твоєму житті саме в необхідний момент.

Нині сповнилось би 85 років Юрію Паньківу (22.02.1941, Львів – 6.03.2023, Вільнюс), активісту Громади українців Литви

Ілюзія ніколи не зможе перемогти. Життя завжди переможе і смерть, і брехню – тому вам варто бути на його боці, якщо хочете вижити і не загубити самого себе.

В міжнародний день материнської мови – програмна стаття з 1972 року Юрія Тарнавського, кібернетика-лінгвіста та поета і прозаїка, члена Нью-йоркської групи

Це не про смерть. Це про покоління, в реаліях якого білі смуги були значно вужчі й траплялись рідше...  

повештавшись по різних сторонах, яке це щастя берег визирати: у звуках, що доносяться із флейт, якщо ти мандрівник, як Одіссей, якщо тобі куди є повертати.