На Філіппінах науковці знайшли кістки дотепер невідомого виду людини. Homo luzonensis жили принаймні 50 000 років тому на острові Лусон і були наділені як дуже примітивними, так і сучасними анатомічними ознаками. На якій позиції в генеалогічному дереві людини має розташовуватися нововідкритий вид, дотепер неясно. Без відповіді залишається й питання, як вони чи їхні предки потрапили на острів.
Ця кістка зі стопи належить новому виду людини - homo luzonensis. Зображення: allao Cave Archaeology Project.
Історія людства стає все складнішою: впродовж останніх років нові знахідки змістили «розклад» поширення homo sapiens з Африки на решту світу. Все чіткіше простежується, що вид homo й за межами Африканського континенту становили дуже різноманітні групи. Лише в Азії, наприклад, ще 50 000 років тому проживали денисівська людина та інші нащадки homo erectus, а індонезійський острів Флорес заселяли «гобіти» homo floresiensis.
Дослідники ще ламають собі голову над походженням цих низькорослих людей, а вже нова знахідка з Південно-Східної Азії ще більше все ускладнила: на філіппінському острові Лусон палеоантропологи виявили новий, дотепер невідомий вид людини.
2007 року єдина кістка, знайдена в місцевій печері Кальяо, привернула міжнародну увагу – знахідка, якій було 67 000 років, мала б належати людині. «Людині якого виду, це все ж залишалося нез’ясованим», – сказали Флорент Детройт (Florent Détroit) з Музею людини в Парижі та його колеги. Упродовж наступних років з осадкових шарів він з командою витягнув ще 12 частин гомінідових скелетів: кисть та стопу, частину стегна, а також зуби. Завдяки цим знахідкам учені змогли розгадати таємницю людей з Лусону.
При аналізі решток, яким щонайменше 50 000 років, з’ясувалося, що вони належали трьом або більшій кількості людей. При цьому рештки – своєрідна мозаїка з примітивних і сучасних ознак, повідомили вчені. Так розмір і форма премолярів (малих корінних зубів) нагадували зуби неандертальців, homo floresiensis і homo sapiens. Водночас на коронці зубів помітні були ознаки, властиві доісторичному австралопітеку.
Моляри (великі кутні зуби) морфологічно виявилися дуже подібні на зуби homo sapiens, а перехід між зубною емаллю та дентином нагадує той, що властивий homo erectus. Тим не менше, зуби – дуже маленькі, що вказує на загалом невисокий зріст нової людини.
При аналізі кисті та стопи також проявилися цікаві паралелі з австралопітеком: «Морфологію рук і ніг австралопітека зазвичай описують як щось середнє між морфологією людиноподібних мавп і сучасних людей, як результат пристосування до прямого ходіння на двох ногах, але й як ознаку того, що вони пересувалися по деревах», – написали науковці. На підставі лише частково збережених скелетів неможливо точно сказати, як рухалися люди з Лусону, і наскільки вправними в них були руки.
Але відомо: «Рештки людини з печери Кальяо засвідчують поєднання ознак, які в дотепер відомих видів homo суттєво відрізнялися», – констатують дослідники. Унікальний мікс доісторичних і сучасних ознак, частково й рис homo sapiens, засвідчують: йдеться про цілком новий вид – homo luzonensis.
Новий вид назвали на честь місця, де були знайдені рештки, але як він вписується в генеалогічне дерево людини і ким були його предки, мають з’ясувати в майбутньому. Адже ДНК, на підставі якого можна було б судити про відносини спорідненості, Детройт і його команда не змогли екстрагувати з кісток.
На разі можна сказати хіба те, що homo luzonensis жили в Азії приблизно тоді, коли жили й інші види людей, зокрема денисовці, homo sapiens та загадкові homo floresiensis. Кістки підтверджують присутність людини тут приблизно 50 000 років тому. Знахідки на кшталт знарядь праці та зарізаного носорога доводять, що вже 700 000 років тому на цьому острові жили люди – ймовірно, homo luzonensis, вважають науковці.
Як і «гобіти» з острова Флорес, homo luzonensis заселяли Лусон, тобто площу, відрізану від материка, сюди можна було добратися лише морським шляхом. Як обидва види людей або їхні предки туди дісталися і які стосунки вони мали одне з одним? «Відкриття homo luzonensis заново акцентує на складності еволюції та поширення виду homo за межами Африки», – наголошує команда.
Нова знахідка залишає науковців радше з запитаннями, ніж з відповідями: «Homo luzonensis – це вже другий вид, що жив на віддаленому азійському острові, коли популяція homo sapiens тільки почала поширюватися на всі частини світу, – констатував не залучений до дослідження Метью Токері (Matthew Tocheri) з Університету Лейкхед у канадському Тандер-Бей. – Тож можна з певністю сказати: наше уявлення про еволюцію людини в Азії під час прейстоцену стає ще менш ясним, більш складним і значно цікавішим», – сказав антрополог.
Daniela Albat
Nature Press, 11/04/2019
Зреферувала С. К.
16.04.2019