Новий іспит національної зрілости

Останній час приніс нові великі потрясення для нашого народу. Важкий воєнний вал перекотився через великі простори нашої землі і докотився аж до західних просторів. Під його тиском дізнав наш національний організм безліч болючих ран, а наша безталанна землиця всмоктала не тільки потоки сліз, але й ціле море невинної української крови. Воднораз щезло з обличчя землі чимало українських осель, а міліони українських людей мусили покинути рідну Батьківщину та податися на скитальщину.

Все це відомі нам усім речі, але, на жаль, не всі однаково та доцільно на них реаґують. Одні з нас попадають у песимістичні настрої та в одчаї ломлять руки. Інші засуґеровані інстинктом самозбереження звертають цілу свою увагу тільки на себе та своє забезпечення, тому стають глухі сліпі на чужу недолю і засклеплюються у власному кубелечку. Вкінці є й такі, що широко відкритими очима глядять на ситуацію та правильно реаґують на грядучі події, а саме зі становища потреб національної спільноти. Вони відчувають і розуміють, що доля кожної одиниці якнайтісніше зв'язана з долею цілого народу, що всі ми пливемо на спільному національному кораблі, з якого втеча не є рятунком, а тільки загибіллю. Тому напружать вони всі свої сили, щоб посувати цей корабель постійно вперед, якстій направляючи всі щілини, що ними могла б вдиратися вода до-нутра корабля...

На жаль, до цих останніх, гідних повного признання громадян не належить ще така кількість українських людей, щоб було зі спокоєм глядіти в майбутнє. Є ще надто багато таких, що думають тільки про себе та свої вигоди й користи. Тип цих людей виступає досить яскраво на нових місцях осідку нашої найновішої еміґрації та спричиняє чимало замішання, а то й огірчення. Тим чином стаємо перед своєрідним суспільним явищем, яке містить в собі багато загрозливого. Тема широка і складна, тому обмежимося тільки до деяких конкретних заміток. Перш-за-все треба виразно підкреслити, що неґативний підхід до цієї проблеми не дасть ніякої користи. Ні лайливі нарікання, ні гостра критика, ні звичайна людська зависть нічого тут не дасть, а навпаки, тільки пошкодить. Пам'ятаймо, що одною з найважніших передумов, щоб зберегти нашу національну спільноту перед розкладом і руїною, є здорова громадянська атмосфера, що можлива тільки під знаком абсолютної національної солідарности. Теперішній грізний час не дозволяє на якінебудь внутрішні тертя, крамоли чи навіть непорозуміння. Єдиним нашим гаслом мусить бути: єдність понад усе! Одночасно це не значить, що деякі асоціяльні елєменти мали б вести життя себелюбних сибаритів. Вони мусять бути поставлені під імперативний закон національного солідаризму, але не неґативними, а тільки позитивними засобами. Перше слово тут за нашими організаційними клітинами — Комітетами та їхніми Делеґатурами. Вони мусять до кладати всіх зусиль, щоб схопити всі елементи в рямки громадянської здисциплінованости, вживаючи навіть далекойдучої моральної пресії. Під цим оглядом можуть бути помічні такі управнення, як виставлювання різного роду посвідок, дозволів і т. п. Нездисциплінованим одиницям можна зовсім спокійно відмовляти тих прав, якими користуються зразкові громадяни. Одначе перед стосуванням риґорів завсіди треба вичерпати всі суспільно-педагогічні засоби, щоб передчасно не закривати дверей для тих блудних овець, що може й без власної вини ще не включилися до гурта повновартних громадян.

Хвилини, що їх переживаємо, належать до найважчих. Хто зна, чи це не остання вогненна проба нашої національної зрілости та загалом життєздатности. Мусимо повідомити собі, що це вирішний іспит для нашого народу, від якого залежатиме найближче та дальше майбутнє. Це іспит життя, який вимагає не слів, а діл! Діл дрібних і великих, стовідсоткового виконання обов'язку, добровільних жертв і посвяти.

Одною з кращих нагод до цього повинна бути якнайінтенсивніша співпраця всіх нас в ділянці суспільної опіки. Йде тут про масову взаємну допомогу, бо здаватися на самі бюрократичні апарати Комітетів було б наївністю. Коли вибухає стихійна пожежа, то годі стояти з заложеними руками та перекидати цілий тягар рятункової акції виключно на пожежну сторожу... Помагати мусять усі! Окремою дуже важною справою є посилена грошева жертвенність. Потреби суспільної допомоги зросли до надзвичайних розмірів, а джерела прибутків змаліли з огляду на зменшення терену та воєнні дії. Український Центральний Комітет стоїть перед велетенськими проблемами, яких розв'язати не зможе без масової допомоги цілого українського громадянства. За дозволом влади відбуватиметься впродовж місяця квітня збірка на писанку-допомогу для евакуованих і втікачів. Вислід цієї збірки мусить бути одним з доказів нашої національної зрілости. Для тих усіх одиниць, що так чи інакше доробилися майна, тут особлива нагода сплатити свій суспільний довг супроти національної спільноти, жертвуючи поважніші квоти на цілі суспільної опіки. Віримо, що найдеться цілий ряд справжніх меценатів, які створять тривку фінансову базу для виконання всіх тих завдань, які стоять перед нашою національною спільнотою. Новий іспит національної зрілости мусимо видержати з повним осягом!

Краківські вісті