Питання проводу

(Голос на часі).

 

Досить розглянутись навколо, щоб побачити, як скрізь і всюди діє провід, навіть серед звірят. Тим більше провід важний в людській громаді, де праця складніша і організація досконаліша. Без доброї влади і великий нарід не багато значить, як ось Китай, що має 400 міліонів, а не може дати собі ради.

 

Життя виразно каже, що без проводу нема суспільного життя. Навіть у святому Письмі сказано: "влада від Бога". В тому вислові велика правда. Навіть слаба влада краща ніж безладдя. Бо без влади не тільки немає порядку, але буває багато несправедливости, сваволі, чвар, насильства.

 

Є різні роди проводу, відповідно до того, звідки він дістає свою владу. Різниця між такими родами проводу виступає в практиці державного життя. Тут бачимо або республіку, або монархію, або диктатуру. Відповідно до того, де джерело влади — в громаді, чи в одній особі — ця влада спинюється або у вужчому чи ширшому гурті, або в руках одної особи. Тим самим і відповідальність поділена або скупчена.

 

Шукаючи відповіді на питання про форму влади в історії, стверджуємо багато прикладів з минулого і сучасного, які промовляють за тим, що природним шляхом, або при великих труднощах влада опиняється здебільше в руках одної особи. Взагалі одноособовий провід, коли він діє довший час, полишає по собі помітніший слід, як багатоособовий. Такі провідники, як гетьман Богдан Хмельницький, або його сучасник Кромвель, записали свої імена в історії. Велику і сильну Францію створило сімнадцять королів, що приходили один по одному, занепадати вона почала аж по великій революції XVІII-го cт., коли повстала республіка.

 

Далі треба відрізняти в питанні проводу державний під громадянського. В першім випадку влада розпоряджає силою чи то військовою, чи то поліційною, тоді як громадянська організація такої екзекутиви не має і не може примусити коритись собі інакше, як загрозою викинення неслухняного члена з громади. Тому в громадянській організації підставою і опорою проводу є добровільна підпорядкованість членів та їхні відповідні зобов'язання.

 

Це має особливу вагу для нас українців, бо ми творимо наше національне життя в рямках громадянських організацій. При тім трапляються і в нас руїнницькі прояви браку послуху та нахилу до "сам-собі-панства". Деколи виглядає так, ніби в нас не досить розуміють ролю і потребу проводу. Коли ходить про кількаособовий провід, то кожний в ньому думає, що його думка мусить бути прийнята всіми й він не радо від неї відступає, хоч би з того повстали чвари й хоч через те ставало неможливе всяке рішення взагалі.

 

Нарід, який уміє вести своє громадянське життя, знає також, як треба поводитись і супроти себе самого. Тому такий нарід зуміє і своє життя скоріше будувати... Звідси потреба виховання й вишколу громадян у громадянському житті та в громадянськім послуху. Таке виховання особливо важне для нас українців.

 

Наскільки національний провід важний для народу, видно вже з того, що кожне поневолення народу починається з позбавлення його націон. проводу, чи то силоміць, чи то шляхом розсварення народу з проводом. Наші вороги, коли хотіли були в старовину підбити собі Україну почали сіяти незгоду між нашими князями, а пізніше між нашими гетьманами і народом. Московські царі через своїх агентів вмовляли в наших людей, що їх кривдять українські пани, старшина, гетьмани, проти чого вони ніби то хочуть боронити простий нарід. Таке підступство нераз вдалось москалям. Так само робили і большевики. Вони бунтували нарід проти української влади, щоб пізніше сколективізувати наших хліборобів й цілий український нарід обернути в рабів.

 

З усього того ясно, як маємо поступити супроти проводу. Мусимо слухати і підпорядковуватися проводові і то не зі страху, лише зі свідомости, що так треба і що то наш обов'язок. Мусимо поважати провід і дбати про повагу до нього других, а в кожнім випадку не підкопувати тієї поваги. Бо не маючи пошани й підпори загалу, проводові дуже тяжко виконувати свої завдання, особливо ж, коли мова про громадянський провід, який не має засобів, щоб силою примусити коритися собі. Тому мусимо бути послушними супроти свого проводу, завсіди високо підтримуючи його авторитет. В тяжких ситуаціях провід здебільшого опинюється в одних руках. Коли в спокійні часи народ намагається мати голос в громадянських справах, то в часи воєн і заворушень він сам радо відступає владу одноособовому проводові в тій чи іншій формі. Тому в наші часи, коли все поставлено на вістря меча і коли треба так сильно вважати, щоб не опинитись під колесами подій, провідницький принцип став загальним правилом. В державнім житті багатьох народів рішають тепер не парляменти, а президенти чи голови держав, а в громадянськім не демократичні управи, і їхні голови й провідники.

 

Український нарід в Генеральній Губернії під сучасну пору зорганізований в одній організації Українського Центрального Комітету, який також зорганізований на засадах провідництва під проводом проф. д-ра В. Кубійовича. Тому всі стаємо на допомогу цьому проводові українського зорганізованого життя, щоб йому дати змогу якнайкраще виконати його важкі і відповідальні завдання!

 

Краківські вісті

18.03.1944

До теми