Львів, 10-го березня.
Вже тільки недовгий час ділить нас від кінця зими. Пробуджені провесняними вітрами наші поля і луги снують прекрасні думи про весну, розцвіт і врожай. Вся природа зривається по зимовім відпочинку до творчого життя. Звірі, птиці, комахи — все жде нетерпеливо появи перших провісників постійної весняної погоди — теплих сонячних променів. Наближення весни радісно переживають і люди, бо ж і вони діти природи. Вони з надією вичікують днів праці, від якої залежить їх добробут і дальше існування. Особливо багато радощів приносить весна дітям. Ніхто не в силі так безпосередньо сприймати й переживати весну, як діти. Хіба — одні пташата вміють так повно й беззастережно втішатися весною.
Чому ж діти так радіють весною? Для них закінчилися довгі дні перебування в хатах. Неодні діти провели зимовий час у не зовсім гігієнічних умовинах. Вони скучали за товариством, за рухом, волею й повітрям. Не всі мали в що добре зодягнутися не всі могли виходити надвір. Тепер весна несе їм те, за чим вони так дуже скучали: рух, волю, повітря, здоров'я. Вони вибігають на вулиці, простягають руки до теплого сонечка, сповняють повітря веселим щебетанням. Поряд і в зв'язку з тим надходить пора чергового етапу громадського зусилля в царині дошкільного виховання. У зимових дитячих мріях про майбутні радощі, що їх принесе весна, немало місця відведено сподіванням на побут у дитячому садку. Адже чимало діточок уже торік користали з його добродійств і готуються користати з них і надалі, по зимовій перерві. Їх молоденька пам'ять зберегла до сьогодні десятки чудових ігор, пісеньок і віршів. Їх думки тягнуться до цього ясного привітного дому десь біля церкви, або школи, де торік минали мов один гарний сон, дні їх життя. Той дім — це вирізок якогось іншого кращого світу, здійснення найсміливіших бажань повне заспокоєння дитячих прагнень, одне слово — прекрасне дитяче царство. Від торішніх дошкільнят чували про ці дива три- й чотирирічні дитинчата, які оце вперше нетерпеливо готуються поступити в дитячий садок. Безцільна біганина по вулицях та городах вже більше їx не манить. Вони находять куди більше радощів у гурті друзів і подруг, в спільних заняттях, в одній бадьорій маленькій сім'ї, де добра пані — виховниця зосередила в собі всі добрі прикмети матері, вчительки і подруги, де ласкою й лагідним словом однаково вирощуються добрі нахили і виполюються лихі навики.
Дитячий світ має свої окремі закони і вимоги. Заспокоїти їх — це святий обов'язок батьків. Не треба дивитись, що війна гуде і підкочується ближче до нашої вужчої батьківщини! В воєнних умовах треба власне з посиленою дбайливістю наглядати за вихованням дітвори. Треба по змозі створити дітям такі умови фізичного і психічного розвитку, на які війна не мала б впливу. Цього можна добитися тільки збірним зусиллям усього громадянства, коли ввесь нарід перебере на себе ролю батька, що дорожить майбутнім своєї дітвори і коли однаково заможна, чи вбога дитина матимуть змогу виростати в оточенні дитячого садка.
Справа дошкільного виховання поступила в нас помітно наперед. Допомогло цьому належне освідомлення батьків та підготова кваліфікованих виховниць. У висліді цього факту чимало сезонових садків перетворилися в постійні, де заняття тривають увесь рік, за винятком зимових місяців. Незабаром надійде пора віднови занять у дитячих садках. Вже тепер треба відповідальним людям по всіх місцевостях зробити перевірку стану підготівних робіт, а якщо виявляться які недоліки негайно їх ліквідувати. Стан приміщення, обстанова, наявність і кількість харчевих засобів, реєстрація дітей, охоплення батьків освідомною акцією, створення окремих комітетів, заготівля научних і виховних посібників (книжки, ігри, приладдя) і т. д. — все це не сміє перестати бути предметом нашої турботи поки не буде без решти полагоджене. Хоч би навіть у деяких сторонах нашої країни послабилося трохи позитивне організоване життя, хоч би тут і там менше мали змоги працювати Освітні Товариства, дитячих садків не сміємо лишити поза нашою увагою, бо для розвитку молодого покоління це спріша першорядної ваги. Кожний знає, що воєнні умовини зовсім не впливають напр. на зміну потреби окопувати, підливати й обполювати молоді рослини. Те саме відноситься і до плекання дітей. Діти — ніжні рослинки, яких у воєнний час мусимо щe дбайливіше доглядати і охороняти перед шкідливими впливами. Не менш дбайливо готувалися до свого відповідального діла й виховниці-садівнички. Зимовий час вони всіма сторонами використовували на побільшення своїх кваліфікацій, на читання теоретичних книжок, на зібрання потрібних матеріялів. В останній час у нас справді було обмаль нових текстів, пісеньок, ігор і т. п. Та за цю справу взялися до спілки Українське Видавництво і Шкільний Вишкіл УЦК. У висліді двох окремих конкурсів до яких приступили дитячі письменники, придбано деяку кількість нових матеріялів для дошкіль.
Львівські вісті
11.03.1944