Львів, 6-го березня
Під скромним і зовсім нетеатральним титулом "Це Тобі і мені" обдарував "Веселий Львів" глядачів черговою премієрою, новою в'язанкою скечів, пісеньок і танечних продукцій балерин та балетного ансамблю.
Мета нової програми "Веселого Львова" — настроїти глядача провесняно, пригадали йому про те, що маємо вже березень, коли вся природа прокидається з зимового летаргу до нового життя, веселого і безтурботного, буйного і розкішного. А з весною — не тільки запашні квіти, але й нові мрії, і свіжі надії, і палкіша уява в людини, і життєрадість вливається в її зболіле серце.
Тієї провесняної життєрадности в новій програмі "Веселого Львова" — чимало. Її розбуджують у глядача вже з першої точки "Прологу" — оті китиці квітів у руках балетного ансамблю, його веселі рожеві строї, оті стилево-декоративні бузьки Едварда Козака і пісенька про "жагучу весняну любов" (музика Анатольського), яку з притаманною собі щирістю і чуттям співає Ольга Гайова. Гарно було б, якби цю чарівну пісеньку Анатольського навчилася співати вся театральна публіка і якби вона її співала в театрі разом з усім театральним ансамблем.
В другій точці нової ревії не перестаємо насолоджуватися чарівним голосом тієї ж пісенькарки, Ол. Гайової, яка на тлі розквітлої яблуні співає "Пісню про щастя юности", пісню-бостон, до якої слова склав Т. Мигаль, а музику скомпонував Євген Козак. 3 Ол. Гайовою стрінемося аж у "Фіналі" який піснею з "Прологу" у виконанні всього ансамблю замикатиме цілість весняної ревії.
Її середину виповняють м. ін. три скечі. Їх авторства не подано. Оці скечі — не перлини. "Подарунок" трохи зарозтяглий, а "Весняним порядкам", на нашу думку, бракує того несподіваного, ефектного закінчення. Якщо ж оба скечі і викликають сміх у глядача, то це діється не завдяки безпосередньому дотепові скечів, як радше завдяки добрій грі акторів, Лаврівського в "Подарунку" і Стефи Тарасевич, Лаврівського, Муратової та Лаврівської у "Весняних порядках". В скечі "Бідна тітка" багато природної і переконливої гри арт. Буфанової і Муратова, але цей скеч своїм понурим настроєм порушує гармонію провесняної програми ревії — і глядачі, певне, будуть вдячні мистецькому керівникові, якщо він "Бідну жінку" замінить якимсь ліпшим веселим вуйком.
З останньої ревії "Веселого Львова" видно, що його керівництву легче зговоритися з Терпсихорою, як найти доброго скечиста. Танечних продукцій в останній ревії — найбільше. Нова балерина нашого Театру Малих Форм, яку він придбав собі від Львівського Оперного Театру, Валя Алфіорово танцює граціозно сольо-танець "Пробудження весни", але мусить успіхом ділитися з своєю суперницею, балериною Сонею Троян, бо публіка захоплюється не менш її тангом "Мрія". Продукції танечної пари Т. і К. Янушківських ("Фавнові ігри"), як і самої Тамари Янушківської ("Канкан") дають глядачеві, як завжди, глибоку мистецьку насолоду. Балетний ансамбль "Веселого Львова" залишає тепер по собі далеко краще вражіння, як у попередніх ревіях. Проте нам здається, що недобре перевантажувати ревію його продукціями, навіть тоді, коли одна частина публіки так радо сприймає виступи вродливих, прквабливих і так скромно одітих танечниць.
Жіночий вокальний квартет, що співає сльовфокс "Ноктюрн" (музика Курочка, публіка слухає з приємністю, і палко вітає виступ Лаврівського-пісенькаря, який вміє своїми пісеньками розентузіязмовувати масу. І тому його виступи, як пісенькаря, найбільш бажані в ревії.
Милою несподіванкою для глядача в цій ревії є виступ Ніни Муратової, яка в ролі учениці-підлітка співає куплети "Два займенники" (слова і музика Курочка). Свою нову ролю грає Ніна Муратова тик щиро-наївно, а водночас так темпераментно і з таким пікантно-ревієвим настроєм, що викликає в глядача захоплення і бурю оплесків. Її подібні ролі в скечах "Подарунок" і "Весняні порядки" кажуть сподіватися, що Ніна Муратова найшла свій новий лицедійний тип, в ролі якого нераз ще розвеселить публіку. Її виступи в останній ревії свідчать про велику працю артистки над собою — явище рідке в теперішніх молодих акторів — що вітаємо з тим більшою приємністю.
Другий куплет "Котячу серенаду" (слова Аскольда, музика Анатольського) співає з питомою їй сценічною вервою Стефа Тарасевич і балетний ансамбль.
Остання ревія "Веселого Львова" має одну замітну новину: конферанс ведуть усі, що в ній виступають. Учасники одної точки програми заповідають водночас наступну точку. Робить це навіть балет. Ця форма конферансу має в собі багато оригінальности, зв'язує цупко одну точку програми з наступною, але добре було б, якби такий конферанс, замість "дотепів" у ролі того, що його розповідає Ессен, виповнити гострим актуальним дотепом, якого в останній ревії — мало.
В загальному остання ревія "Веселого Львова" під мистецьким керівництвом З. Тарнавського, виведена дбайливо, має жваве темпо і може вдоволити глядача навіть з витонченим мистецьким смаком. Декорації Ека, нові ефектні костюми, роботи Е. Сцібловської і музика наших молодих композиторів Анатольського, Козака, Курочка, виведена оркестрою під вправною рукою А. Адаманова, тільки збагачують мистецький рівень ревії. І найважливіше: Остання ревія дає глядачеві те, за чим він так сьогодні шукає — життєрадісний весняний настрій.
Львівські вісті
07.03.1944