У Галичині почали грати в копаний м'яч десь в 1907—1908 рр., переважно під впливом віденців, а передусім чехів, які відбували військову службу в гарнізонах більших галицьких міст. Вони також були тренерами наших дружин, так, що відразу засвоювано собі правила гри, згідно з якими грається ще сьогодні. Такі дружини, як віденська Адміра, або чеські — Спарта і Слявія — були тоді европейськими славами. Наша молодь з ентузіязмом прийняла нову гру, зате старше громадянство в більшості — неґативно, уважаючи, що ця гра (і спорт взагалі) відриває молодіж від науки. Були і перші "мученики" копаного м'яча. Бо в початках не було ні площ, ні футбольних черевиків, ні дрезів. Кожний мусів сам усе купувати або грати в звичайних черевиках, сорочці і підстанцях. Ішли тоді хлопці на пасовисько за місто, але власник його був звичайно завзятим ворогом тої гри і ломакою гонив непрошених гостей, так що неодин "футболіст" порядно обірвав. Але на тому не кінчилося, бо коли такий "футболіст" вернувся до хати, обірвав також від батьків за знищення черевиків, а потім в школі від учителя за неприготовану лекцію. Але коли на другий день під вікном знову засвистали товариші, такий "футболіст" знов біг на тренінг або на метч. Бували також з тієї причини родинні "трагедії". Haпp., коли пані радникова довідалася, що її син-одинак десь за містом в самій сорочці і підштанцях копає якусь шкіру і то з ким: з сином сторожихи і іншими "батярами". Тоді всі тітки ломили руки з приводу такого нечуваного "скандалу".
Одначе копаний м'яч у Галичині скоро знайшов багато прихильників і між старшими і на метчах до першої світової війни можна було бачити вже багатотисячну масу глядачів. Тоді повстали перші українські клюби: як "Україна" у Львові, "Сянова Чайка" в Перемишлі, і "Скала" у Стрию, яка була найсильнішою українською дружиною. Грачами в цих дружинах були переважно учні гімназійні і студенти. Зате молодь реміснича і робітнича грала здебільша в польських клюбах і там нераз винародовлювалася.
Неодин з тих перших "піонірів" з "кам'яної епохи" копаного м'яча в Галичині ще живе і міг би дещо цікавого розповісти про початки тієї найпопулярнішої і найбільш поширеної у нас ділянки спорту.
Краківські вісті
29.01.1944