— Хто рано встає, цьому Бог дає...
— Що маєш з'їсти сьогодні, з'їдж завтра; але що маєш зробити завтра, зроби сьогодні...
— Тільки відкладений сир добрий...
— Ранок — найкращий панок...
Семен пам'ятав, як його дідуньо Олекса завжди повторював ці глибокі слова народньої мудрости й тому на господарстві був завжди лад, достаток та багатство.
Коли Семен їхав раненько орати ріллю та брав за чепиги, йому аж серце росло, що день довжиться та широченний розораний лан усміхається чорною веретою до сонця.
— А хоч боліли б руки від напруги, то груди розпирає радість за доконане діло.
Зате в Семена лице заєдно всміхнене й веселі очі. Та й челядь, уся на господаревій науці ведена, дужком до всякої праці береться та взаємно себе підпомагає.
Був ще дехто в селі цікавий збагнути Семенові достатки, то Семен нічого не затаював перед людьми, лише вказував у своїй хаті вміщену над дверима табличку з написом:
— Кожний роби та працюй ще краще й завзятіше, аніж цього від тебе вимагає обов'язок!
То ж у кого здорові очі та тверезий розум, цьому не треба було двічі пояснювати значення слів, виписаних на наддвірній табличці.
— Обов'язок, обов'язок... — чудове слово та сильне наче залізо-бетон. — А працюй, працюй ще завзятіше та краще... — найкраща заповідь кожної людини.
— Гей, кажете, що деколи тяжко звлекти свої кості з постелі — то пригадуйте собі цей напис на табличці, або подумайте, що кожна пролежана, чи проциндрена година, вже ніколи не вернеться! Це наче з великої скарбоні брати б щодня по одній золотій монеті, та кидати гріш у смітник, або прямо в болото... Скільки шкоди, що ніколи не вернеться!
— А станеш до праці, то ніколи не думай про неможливе! Адже в ділах нічого нема неможливого. Є воля чин вивести в лад, то ж і рукави закоти та греби веслами завжди вперед, уперед, аж до пристані!
— Велетнем у днях важких стій та не гнися перед нічим!
— У серці носи завжди роскіш змагання, то колоди з-перед ніг сами щезатимуть!
— Або ще коли сумнів паде на твою душу, то біжи очима уяви ген, далеко, де саме в сніжних оковах, на полі боїв герой-вояк стоїть та в його очах виписаний наказ: Третього нема — є перемога, або смерть!
***
Робітник спішно біжить до фабрики, щоб на означену хвилину станути біля своєї машини. Міліони інших рук коло нього.
Машиніст поїздом кермує, в його руках доля тисячів.
Листар із торбою спішиться вулицями міста чи села; він несе вістки, що від них деколи й життя залежить: або хворий кличе лікаря, або син батьків поздоровляє.
Трамвай, авта, підводи, пішоходи — робітники, зарібні, працівники, вчені, майстри, великі, малі — це зуб за зуба, триб за триба, рука в руку, рам'я об рам'я — до праці великої стають, — це ж колосальна машина!
— Міліони, міліони рук і мозків твердо, твердо працюють.
Рідна земля
30.01.1944