Зі Стрия.
Перед кількома днями помістило "Дѣло" згадку про допись Gаzet-и Przemysk-ої написану зі Стрия Емилем Голодом на темат ucisku Polaków nа Rusi і посвятило при тій нагодї кілька трафних уваг характеристицї кореспондента. Позаяк дописи з підписом Emil Нolod або Е. Н. що-раз частїйше появляють ся в польскій прасї і чим безличнїйше починають воювати против рущини і то правильно на основі ложних і видуманих фактів, для того час вже показати загалови близше, хто єсть ся людина, а зробити се належить не за-для єго самого, бо на се шкода часу і місця, а для виказаня страшного убожества тої части краєвої печати, котра начиняє свої колюмни вістями з такого "достойного" жерела для виказаня, хто у них нинї творить опінію публичну.
Кому лучалось коли зайти до канцелярії ц. к. суду повітового в Стрию, той мусїв запримітити в передпокою суху та худощаву постать молодого чоловіка, по котрім з гори можна пізнати, що батьком єго був голод, а дуже близким мабуть свояком холод. Урядове становище сего индивідуум не дасть ся властиво докладно означити; в грунтї річи єсть оно нїби аспірантом на діурніста, однак надзвичайно самостійні погляди на поли каліґрафії і непримириме ворогованє з ортоґрафією стоять на дорозї до сеї карієри в формі непроходимої Eselsbrucke — і для того поки-що мусить вдоволятись трохи низшим, хоч не менше почетним становищем в суспільній єрархії обнимаючим скомпліковані обовязки ходженя на почту, ношеня пп. урядникам і діурністам тютюну та сїрників, переписуваня "форлядунків", одним словом становищем, для котрого в простонароднім словари винайдений дуже трафний термін "пана писаря підписар". Висотї становища відповідає очевидно висота апанажів. До становища сего дійшло то индивідуум тяжкою дорогою. Походить оно не лиш з батька і матери Русинів, але всї дїди і прадїди, честні стрийскі міщане були від віку рускими Голодами, хоч поправдї не голодували нїколи, бо честна праця при роли або при ремеслї позваляла им все бути ситими. Доперва их потомок утративши в дитиньстві батька, дійшов до того, що nomen почало бути omen. Бідна честна мати не могла сама дати собі ради з дрібною дїтворою. Тодї прийшли їй в поміч Русини стрийскі. Знаємо деяких, що правильно причинялись місячним датком на підмогу для сеї родини, а руска бурса в Стрию удїляла деяким єї членам стипендії. Тая поміч дала мабуть спромогу вислати Emil-а в нормальну школу. Тут однак самостійний єго дух не міг ся погодити з пануючою системою шкільництва і в короткім часї зайшли конфлікти, за-для котрих стрийска нормальна школа не може ся повеличати, щоб видала абсолюторію нинішному стрийскому кореспондентови. На тім скінчилось образованє шкільне — а наступив час переходовий між укінченєм школи а осягненєм становища. Був то час тяжкій — правдива Sturm- und Drang-Periode, котра кидала неодними вже великими людьми вправдї не в передміскі овочеві сади, але в инші неменше драстичні колізії. По тих приготованях почулось висше згадане индивідуум зовсїм спосібним до карієри публіциста і одержавши "урядове становище" почало дїлити час між обовязки фахові а працю на поли публіцистики.
З початку дописи єго були чисто "забавної натури", т. є. забавні так предметом як змістом. Обмежались они на рецензії з театрів аматорских і вандруючих труп низшого сорта, від котрих кореспондент одержував за то безплатно гонорове місце на стоячім партері, приймаючи за се обовязок бавити публику своєю особою в антрактах, а обовязок сей виповняв дїйстно знаменито так, що навіть тодї коли публика була холодною на продукції самих артистів — в антрактах роздавались з поміж сфер молодшої стрийскої ґенерації оплески зь грімким аплявзом "Голод — голод!" На тих тріюмфах не перестав однак надїйний адепт публіцистики, а задумав зужитковати своє високе образованє на поли політики і тут очевидно став від разу сторонником пануючої партії, котра безперечно гордою мусить бути з такої аквізиції. Пішли отже — розумієсь — передовсїм донесеня на Русинів moskalofіlów stryjskich w surdutach i sutannach, котрі поквапно зареґіструвала Gazeta Naród., пішли вісти про ucisk Polaków na Rusi і инші "віродостойні" кореспонденції, на котрі важивсь здобути ся син руского батька і матери, вихований на рускім хлїбі. Польскі ґазети отворили помимо остороги Gazet-и Stryjsk-ої охотно свої колюмни такій спосібній і образованій силї — і предмет вічної веселости стрийскої публики став таким способом патентованим кореспондентом і може бути, що тим способом виплине ще коли на поли політичному на котрім у нас нераз високо підлїтають птицї, що уміють сміло поганити своє гнїздо. Ми перепрашаємо Світлу Редакцію, що забрали їй тілько місця таким безвартним обєктом — але нехай-же і ширшій світ знає, яким матеріялом годують у нас деякі часописи своїх читателїв і хто творить у нас опінію публичну.
Дѣло
24.01.1894