Судилось нам переживати великі хвилі. Вибив дзвін відродження укр. поневолених мас. Укр. поневолений народ, який стогнав досі у ярмі чужих і "своїх", скинув із себе ярмо неволі, щоб разом з иншими націями світа, станути до нового вольного життя. Прийшла пора, коли укр. народові треба іти зовсім новою дорогою, треба направити всі старі хиби, недомагання. Прийшла пора дійсного відродження, будови нових доріг у нац. та політ. життю, опертих на нових прінціпах. Хвиля, яку зараз переживаємо, це не лишень хвиля політичною визволення, має вона далеко більше значіннє. Це мент зворотний у цілім культурнім житю людства. І цей дзвін визволення, воскресення прогомонів і для укр. студенства. Прийшла пора коли цій укр. молоді не буть вже довше у ярмі, коли і воно мусить іти новою дорогою, дорогою волі. Коли дивитись мусить воно на світ реально, критично, очима вольної, нової людини. Адже дорогою, якою ішла наша молодь досі, дальше іти вона не може. Вона мусить виробити собі свій власний світогляд. Вона не може вже довше іти дорогою, заздалегідь приготованою для неї провідниками, думати їх думками, жить їх ідеольоґією. Це час, коли молоді треба станути до самостійної праці після одної, своєї програми, коли мусить вона мати свій власний світогляд.
І праця ся не лише над собою. Це час, коли на нашу молодь спадає обовязок стати проповідниками народніх мас, коли їй приходить ся боротись о їх інтереси, о їх права. Адже тепер приходить пора віддати цему трудящому народови цей довг, який молодь наша винна цим поневоленим масам. Так як студентство Київа, Москви, Петербурга, Берліна, Відня перше стало на чолі народу і перше у революційному русі попровадило його до побіди. Невжеж нашій молоді судилась инша судьба? Чи вона нездібна до нічого більше над маніфестації, віча, збори? Чиж у культурнім розвою українська молодь стоятиме все позаду?
Настав і для укр. молоді день праці. Покажіть ся гідними ваших великих провідників, Драгоманова, Франка. Покажіть, що і ви розумієте вагу хвилі, що і вам дорога воля нашого трудового народу, дорога воля вас самих, молоді. Хай події, які зараз переживає весь сьвіт, не перейдуть попри вас, не лишивши по собі жадного сліду. Щоб колись наш народ не кинув вам з очі боляче питання: Де ви були, як рішалось питання нашого життя? Щоб все людство не докоряло нам, що ми спали тоді, коли молодь иньших націй будувала підвалини під велику будову вселюдської культури.
Треба укр. молоді вже раз станути на ясну дорогу, треба згуртувати свої сили до спільної праці, до боротьби. Нехай не гублять ся наші сили у боротьбі між собою, за доктріни. Адже програма наша спільна, однакова, бож годі думати, щоби тепер, коли весь світ іде одною дорогою, дорогою соціяльної та політичної революції, між нами руководив ся хто назадницькими, реакційними поглядами. Бож поступ звязаний все із всім, що молоде, гарне, звязаний із молодю.
Так до діла!
В Тернополі завязав ся Студентський Союз який має на меті згуртувати всі молоді, свіжі, поступові сили нашого народа до праці у великій будові вселюдської культури. Бо лишень тоді праця наша буде продуктивною, коли вона буде спільною, коли поступатиме вона після одноцільної, ясної програми. Бо ніякий рух не може видати овочів, коли не є він свідомим, зорґанізованим.
Вступайте в члени Союза, лучіть свої сили до праці. Памятайте, що на Вас дивить ся тепер ціла Україна, що дивить ся на Вас цілий світ. Лиш знайте, що праця не легка, що відвічальність Ваша перед нашим народом велика, що теперішня хвиля вимагає людий, не манекінів. Скиньте з себе вже раз це пятно Рутенії, бездільства і як вольні горожани вольної України, свідомі своєї ціли і відвічальности ідіть спільно до праці. А як лєґіони свідомих, свіжих, молодих сил станемо спільно коло варстату культури, яка сила нас тоді переможе?
Український голос
20.12.1918