Львів, 30-го грудня.
Незнищима, вічна наша коляда; бренить у наші дні і чарує нас з такою ж силою, як і в Володимирові часи. Зуб часу не має до неї загалом доступу, а техніка й мода розгортають тільки ще більше її скарби.
Єдина зміна торкається тільки зв’язаної з колядою традиції "коляди"-збірки, докладніше, питання: на яку ціль збирають колядники пожертви?
*
Кількадесять років тому назад колядовано під нашими сільськими хатами (й по хатах) тільки на одну благородну ціль: на церкву, чи церковні братства. Всі наші колядники — від найменшого до найбільшого — були стовідсоткові "приватники". Вони збирали заколядовані гроші на те, щоб поділитися ними і — прогуляти, пропити їx.
*
Коли після першої всесвітньої війни і Всенароднього зриву зродилася ідея коляди на "Рідну Школу" — здефініювали "приватники" ясно і недвозначно ціль своєї коляди. Коли було для контролі — питатися колядників, на яку ціль збирають вони, — вони з ноткою явного глуму відказували;
— На рідну кишеню.
*
З часом "колядники на рідну кишеню" почали здавати свої неславні позиції. Чи підо впливом тієї ж "Рідної Школи", яку раніше висмівали, чи своєї читальні, переходили спонтанно в табір "суспільницьких" колядників і колядували на різні народні справи, що зголошували свої слушні права до збірки коляди. А справ тих було чимало: до "Рідної Школи" прийшла рідна "Просвіта", рідні інваліди, рідні студенти — і багато-багато інших. Кожна з цих суспільних установ,чи організацій, виписувала на прапорі своєї збіркової кампанії монопольне: "Вся коляда нам (власне "ім’я рек") — і йшлі з цим гаслом і з скарбонкою "в народ".
Традицію коляди на "рідну кишеню" піддержувала від того часу тільки несвідома частина дітвори. Цих колядників трактовано вже тільки як принагідних весельчаків — і як таких винагороджувано за вертепний скеч.
*
Коли людину кличе водночас багато голосів на різні сторони — вона тратить орієнтацію, перегляд і спокій. Єдино правильно поступають люди, що говорять до неї устами одного, покликаного для цього представника.
Таке просте й логічне розумування лягло в основу факту, що цього року матимемо тільки один рід збірки коляди на потреби нашого збірного життя у Г. Г.
Організатор збірки — Український Центральний Комітет розділить потім зібрані грошові пожертви згідно з потребами поодиноких ділянок нашої національної спільноти.
*
Збірка коляди триватиме впродовж місяців січня і лютого. В тому часі збиратимуть по селах і містах "коляду на потребуючих" — як названо цьогорічну збіркову кампанію — при всяких нагодах: по хатах, по церквах і під церквами, за святочними столами, по теаграх влаштовуватимуться окремі театральні вистави — імпрези на ту ціль.
В тому часі мусимо жертвувати, скільки разів і скільки гроша можемо жертвувати. Всі збіркові це голки, що "пішли в народ", мусять упродовж цих двох місяців бути розкуплені. Пам'ятаймо, що жертвуємо на своїх обездолених братів-сестер та на їхніх дітей, на вдів і сиріт, на всіх тих, з-поміж нас, що втратили внаслідок війни своїх рідних, своє пристановище чи зв'язок і змогу помагати своїм рідним — та на всі інші наші суспільні потреби.
Збираймо і жертвуймо, свідомі заклику нашої керівної й відповідальної організації:
"...Переведім цього року всенародну збірку коляди для Українського Центрального Комітету на потреби допомоги і розбудови українського життя. Наше громадянство зложило впродовж останніх воєнних років міліонові жертви. Але потреби немалі — а навпаки зростають. Тому знову відкликаємося з нагоди свята Рождества Христового до жертвенности народу, бо без тієї жертвенности нема розбудови національного життя, ані нема помочі для тих, що її найбільше потребують".
Львівські вісті
01.01.1944