Відійшов від нас назавжди

Похорони поручника Олександра Тарновича

 

Дня 21-го листопада ц. р. помер у Бад Зааров у Великонімеччині поручник СС Дивізії Галичина Олександер Тарнович.

 

Покійний народився 1899 р. на Лемківщині, в священичій родині. До середньої школи ходив у Сяноці, але вже як учень шостої кляси вступає добровольцем до австрійської армії. Питомий Покійному вояцький дух і жадоба пізнати ширше життя веде молодого хлопця з австрійськими частинами на італійський фронт. У боях під Удіно й над П'язою за хоробрість дістає ступінь старшини. Як вояк складає іспит зрілости, а в 1919 р., зараз по повороті з італійського полону, вступає до УГА. З рідною армією переходить Покійний всі її успіхи і невдачі та вірний Батьківщині бореться до останку.

 

Після війни Покійний студіює і кінчить філософічний факультет. Працює науково. Знавець старогрецької і староримської культури і могутньої Картаґіни. В 1938 р. видає Покійний друком прецікаву історичну монографію "Ганнібаль". У своїй бібліотеці працює пок. О. Тарнович над обширними споминами п. н. "Українці в італійському полоні". Це праця, яку пише з пієтизму до товаришів зброї та з національного обов'язку. Покійний збирає теж цікаві матеріяли до доби Хмельницького та приготовляється до якоїсь праці про великого гетьмана.

 

Покійний — ентузіяст праці та гарячий український патріот. Працює завзято і послідовно. Його патріотизм — не патріотизм чину. Він не признає пустих слів і все бореться з поширеним у нас пустомельством. Вічний оптиміст, хоч часто жиє в матеріяльних злиднях, вірить глибоко в наше Воскресення. З цією вірою вступає він до СС Стрілецької Дивізії Галичина і швидко за вояцькі прикмети стає командантом першої сотні в Дивізії. А це становище є почесним, воно тільки для найкращих старшин. І на цьому становищі ненадійна смерть вирвала Його з-поміж живих.

 

В суботу, 4-го грудня пополудні львівське українське громадянство попрощало на вічну дорогу поручника СС Стрілецької Дивізії Галичина, колишнього четаря Укpaїнської Армії, письменника і журналіста, м-ра історичного факультету Олександра Тарновича, який помер у Бад Зааров і якого тіло перевезено до Львова. Похоронний обряд почався панахидою, яку відправив о. крил. Роман Лободич. Співав чоловічий хор "Сурма" під управою дир. О. Плешкевича. На панахиді приявні були: представник Уряду гауптшгурмфюрер д-р Шульце, представники старшинського корпусу СС Стрілецької Дивізії з дивізійним шеф-лікарем Шрадером, штурмбанфюрером Побігущим, гауптштурмфюрером Палієвом і оберштурмфюрером Угрином-Безгрішним у проводі, представники УЦК з д-ром К. Паньківським у проводі, представники Військової Управи, представники Української Поліції з сотником д-ром Козаком і поручником Петруняком та багато громадянства. Під звуки похоронних пісень у виконанні хору похоронний похід пішов вулицями Кохановського та св. Петра на Личаківський цвинтар. Над могилою промовив о. крил. Лободич, який — як товариш Покійного з італійського полону — сказав про важкий Його життєвий шлях і про велику відданість національній справі, відданість, яка веліла Йому стати у військові ряди у час першої світової війни, яка кермувала його письменницькою та науковою працею та яка веліла Йому стати тепер у ряди СС Стрілецької Дивізії. Від старшинського корпусу попрощали Покійного: дивізійний шеф-лікар оберштурмфюрер Шрадер і сотник ред. Д. Паліїв, з яким колись Покійний разом працював. Зокрема прощали Покійного й інші представники старшинського корпусу. Біля стрілецького цвинтаря виросла нова могила непересічного громадянина-вояка. Десяток вінків, між іншим, від Військової Управи з жовто-блакитними лентами і від товаришів з військової лікарні в Бад Зааров, від дружини, рідні, товаришів, мистецьких Спілок покрили її, а старовинна пісня про Морозенка попрощала Покійного, по якому залишився в серцях загалу справжній жаль і співчування для Його рідних. В. Й. П.

 

Рідна земля

12.12.1943

До теми