У неділю, 5-го ц. м., точно в 12-ій год. в залі Духовної Семінарії при вул. Коперника ч. 36 у Львові, відбулася з нагоди 300-ліття проголошення блаженности Св. Священомученика Йосафата Святочна Академія.
Заля була прегарно прибрана. Над естрадою виднів образ св. Йосафата кисти арт.-маляря Бойчука, а по обох його боках образи-портрети Рутського та Іпатія Потія.
Академію відкрив своїм словом Високопреосвящений Архієпископ Йосиф. Він зобразив особу св. Йосафата, його життя, діяльність і заслуги для нашої Церкви так вичерпно, історично-вірно, правдиво, а притім в такому оригінальному світлі, як досі ще ніхто з істориків Церкви цього не зробив. Так і виявилося, що в бою між латинством і православ’ям місце св. Йосафата дуже визначне і повне заслуг. Слово Впреосв. Архієпископа Йосифа, виголошене незвичайно ядерно, а глибоко обдумано і переконливо, викликало помітне вражіння на приявних, що запрошені Ректоратом Дух. Семінарії, битком набили всю залю і весь час дуже пильно прислухувалися словам Достойного Промовця.
Хор питомців Духовної Семінарії під диригентурою п. В. Панасюка відспівав милозвучно пісню Недільського-Купчинського: "До Йосафата".
Студент Богословської Академії Р. Олійник виголосив доповідь "Слідами Йосафата". Доповідь відзначалася річевістю та великим теплом і захопленням доповідача.
О. Артемій Цегельський відіграв у супроводі фортепіяну — при фортепіяні Іхтаров — скрипкове сольо Гайворонського: "Прелюдія", Шуберта: "Aвe, Марія" і Левицького: "Мережка". Ця точка дала публіці справжню мистецьку насолоду.
Хор питомців Духовної Семінарії відспівав гарно о. Й. Кишакевича: "Владико, царю".
Студент Богословської Академії Т. Височинський віддеклямував з чуттям свій власний вірш "Молитва св. Йосафата".
Вкінці хор питомців Духовної Семінарії — також під батутою п. В. Панасюка з великим успіхом відспівав пісню о. Й. Кишакевича: "Пісня слави".
Академія покінчилася відспіванням українського національного гимну, що приявні вислухали стоячи.
Ця Академія була, як виявилося, знаменито підготована та прекрасно зорганізована. Можна була почути багато нового, можна було неодному навчитися і можна було відпочити духом, зазнаючи справді мистецьких вражінь. Щиро-національний, патріотичний і, розуміється, релігійний дух Академії, створив дуже милу атмосферу, в якій приємно було перебути дві-три години.
Рідна земля
12.12.1943