На зламі весни і літа, у ніч із 31 травня на 1 червня, у Львові відновила свою діяльність «Ніч театру», яка вже проводилась у Бернарденґардені на сході літа 2011 року. Тоді учасниками були п'ять аматорських театральних колективів зі Львова. Цього року разом із ідеєю відновлення прийшло й розширення дійства: кількість локацій зросла до двох майданчиків, де виступили вісім колективів зі Львова, Івано-Франківська та Дрогобича.
Театр «Alter» (Дрогобич). Фото - Павло Паламарчук.
Новою локацією стали підвали галереї Музею Ідей – приміщення за своєю суттю доволі атмосферні, з арками-переходами, чорними стінами й стелями. Два зали перетворились на сцену для дрогобицького театру «Alter», львівського «Наміру» та франківського «Без Кордонів».
Місце ідеально допасувалося до «Пирогів з черницями» «Alter'у», із декораціями у вигляді старих вікон, тумб та столу. Щодо самої вистави, то театр додав сучасних акцентів іронічному текстові Івана Франка, потрапляючи у серце публіки, але при цьому, можливо, дещо переграв у випадку матері єврейської родини. Наступне надбання галерей — коротка постановка спеціально до «Ночі театру» від львівського театру «Намір», що спробував нові для себе техніки. Менш ніж 20-хвилинна «Я танцюю буто» була присвячена скандальному британському драматургу-самогубці Сарі Кейн, про яку перед початком глядачам нагадала (а когось із нею познайомила) режисер театру Ірина Задорожна. І останніми у підземеллі виступали «Без Кордонів». Першопочатково актори готували сценічне читання п'єси «Сни» сучасного українського драматурга, учасниці ІІІ конкурсу п'єс «Драма.UA» Катерини Яковленко. Проте плановані читання переросли ледь не у постановку із використанням спеціально підібраного відео та зовсім не читанням тексту, як це є зазвичай буває під час сценічних читань, а повноцінним його декламуванням.
Театр «Намір» (Львів). Фото - Павло Паламарчук.
Повертаємось від підземель до першого майданчика — Бернарденґардену, що став місцем початку «Ночі» ще засвітла. Театральна акція відкрилася виставою «Муха-цокотуха» зовсім молодих акторів із театру-студії «Золотий клуб'Ок», які до вже звичної публіки театральних заходів долучили й значну кількість своїх глядачів-однолітків. Діти дуже відкрито і вільно почувалися у своїх ролях, виринаючи на сцену у чудернацьких масках прямісінько з-поміж глядачів і одразу ж починаючи свій танець. «Діти вперше виступали перед такою кількістю публіки, і були дуже задоволені, особливо із реакції глядачів. Навіть настільки, аби забути, що зазвичай за виступи отримують якісь подарунки», — розповів керівник «Золотого клубка» Олег Онещак.
Театр-студія «Золотий клуб'Ок» (Львів). Фото - Адріана Стахів.
«IMPROV Group» натомість запропонувала глядачам самим стати творцями їхньої постановки, пропонувати дії, сюжети, слова, які говоритимуть актори — цілковита імпровізація за побажаннями театралів у залі. Окрім як активізувати глядачів, «IMPROV» вдалося також зацікавити одного із тренерів майстер-класів після «Ночі театру» (про них згадаємо згодом), керівника білоруського експериментального театру «EYE» Дмітрія Мастяніцу. «Хлопці працюють у цікавій техніці, добре придатній як для закритого, так і для відкритого простору. У вересні ми також робимо театральний фестиваль, куди я б із задоволенням їх і запросив виступити», — поділився своїми враженнями та планами після виступу «IMPROV Group» Дмітрій.
Еко-театр «Wind of Change» (Львів). Фото - Павло Паламарчук.
За час розмов із Дмітрієм на сцені з'явились «Різні люди» зі своєю виставою «Зустріч». Оскільки театр працює передусім із рухом, то постановка без слів дуже добре вписалася у атмосферу трохи гамірного Бернарденґардену, змінюючи напрям і даючи глядачам трохи перепочити перед вербальними виставами підземелля. І не тільки підземелля, оскільки на вуличну сцену вивіз свого «Трупа» еко-театр «Wind of change» — щоб розповісти про складні сімейні стосунки, особливості ставлення один до одного, матеріальне та нематеріальне на прикладі того, хто вже помер. Якраз вчасно дощ припинився і кількість глядачів зросла. Хоча, врешті-решт виявилося, що померлому все приснилось, а він і зовсім не вмирав. Протягом вистави дехто із публіки намагався вгадати, яким буде закінчення, декому й вдавалося. Проте жалілись, що мову акторів зле чути, адже людей багато, купа сторонніх звуків – неуникні недоліки вистав на вулиці.
На час виходу на сцену тіней театру «Див» знову почалася злива, але це не розігнало людей. Глядачі ховалися під парасолями, приходили у дощовиках, або й просто збирали дощ на себе. Чотири вистави «Диву» були фінальними нотами «Ночі театру».
Варто зазначити, що дві локації дозволили театрам краще розгорнутися. Але не минуло без несподіванок: довелося оперативно мобілізуватися і цілком перепланувати виступи у останні години перед початком. За планом сцен мало бути три – третім пунктом був зал факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка. Проте, керівництво факультету раптом змінило свою офіційну згоду на відмову буквально у день проведення «Ночі театру» — отаке ставлення до мистецтва у тих, хто б мав його підтримувати.
Театр «Без Кордонів» (Івано-Франківськ). Фото - Павло Паламарчук.
Аби не завершувати негативом, варто згадати три майстер-класи для акторів та режисерів театрів-учасників, які відбулися наступного дня: майстер-клас керівника білоруського експериментального театру «EYE» Дмітрія Мастяніци, присвячений роботі із тілом, майстер-клас актора театру ім. Леся Курбаса, керівника «Золотого клубка» Олега Онещака на тему гри, забави у театрі, а також майстер-клас Тараса Пастущука та Яреми Турчина, засновників «IMPROV Group» у Львові, які ділилися із колегами особливостями імпровізаційних технік. «Окрім того, що театри просто виступили, ми ще хотіли, аби всі продовжили спілкування між собою, а не просто розійшлись після «Ночі театру». Щоб була якась комунікація саме між аматорськими колективами. Для спільної роботи, для кращого розуміння один одного», — пояснює ідею проведення майстер-класів співорганізатор «Ночі театру» і режисер театру «Різні люди» Анастасія Войтюк.
Наразі у планах організаторів проведення наступної «Ночі театру», розширення її географії і збільшення кількості учасників, а також пошук нових можливих локацій. І, головним чином, активна участь самих театрів у підготовчому процесі.
07.06.2013