Замах.

Львів, 30. жовтня.

Президія польської ліквідаційної комісії в Кракові видала розпорядженє до всїх державних, краєвих і громадських урядів в Галичинї, великим князївствї краківськім і на Шлеску, в котрім повідомляє, що польські землї не належать вже більше до Австрії, а управу сих земель переймає польська комісія лїквідаційна, яка в суботу переносить ся з Кракова до Львова. Комісія ся переймає цїлу апровізацію і вивіз продуктів з краю і взиває, щоби не слухати чужих властий і не виконувати їx заряджень. Комісія грозить військовим властям, що людність буде лише тодї заховувати ся річево і супокійно супроти офіцирів чужої народности, як при лїквідації військових відносин військовість буде числили ся стисло з обсягом вивозу. Президія взиває купцїв, щоби вони не купували від військових властий нїяких матеріялів, артикулів і т. д. бо вони належать до польської держави. Вислане письмо до намісника ґр. Гуйна, в якім сповіщає ся його про повстанє польської лїквідаційної комісії і обнятє через ню тимчасово власти. Від президента мінїстрів Лямаша домагає ся комісія, щоби він вислав своїх відпоручників для переговорів з комісією про виміну товарів.

Розпорядком сим поповняє польська лїквідаційна комісія замах над українським народом, українською землею і українською державою. Відповідь українського народа на сей замах є лише одна: на українських землях український нарід не признає нїякої польської лїквідаційної комісії, не виконує нїяких її розпоряджень, не підчинюєсь її урядам, не віддає її нїякого свого добра, збіжа, картофель і худоби, а коли польські уряди польської лїквідаційної комісії схочуть насильно приневолювати український нарід підчинитись польському панованю, то український нарід сю насилу відіпре силою.

Український нарід на українській землї признає лише Українську Національну Раду і буде виконувати лише її зарядженя.

[Українське слово, 31 жовтня 1918]