Президія Українського Національного Союза, який обєднує в собі партії соціяльних демократів, соцїялїстів-революціонерів, соц.-фед., соц.-сам., трудовиків, Селянської Спілки, а також громадські, професійні та кооперативні орґанїзації, за підписом голови Союза Винниченка і секретаря Дїдушка, оголошує в часописях "заяву" про внутрішне і міжнародне становище України, в якім між иншим читаємо:
"Ми не вважаємо сучасний уряд на Українї повномочним і законним представником Української Держави. Сучасний кабінет мінїстрів, складений переважно з старих урядовцїв самодержавного російського режіму, чужий народови національно і ворожий йому полїтично та соціяльно, має опору тільки в невеличких колах великих аґрарїїв та королїв промисловости, не розуміє й не може розуміти нових підстав життя, на які стає весь світ.
"В той час, коли европейські держави рішуче переходять до широкого народоправства, на Українї уряд, позбавивши демократію всїх прав, змагаєть ся до повернення старого царсько-полїцейського ладу. В правительстві, в творенню державного ладу, нарід не бере нїякої участи. На містах знищено самоврядуваннє і змінено самовладством повернених до влади колишнїх жандармів і полїцаїв. Волю зібрань, слова скасовано. Методи репресій нагадують часи середнїх віків: порять різками, закопують по шию в землю і т. п. Підпираючи реакційні кляси, уряд сприяє розпаленому чуттю клясової пімсти, яка доходить до нечуваних форм експльоатації і знущання з селянства та робітництва.
"Вийшовши з рядів російської царсько-самодержавної бюрократії, теперішнїй уряд і суть та форми свого думання має російсько-централїстичні. Прагнення широких мас української нації до цїлковитого національно-державного визволення більшости сучасного кабінету чужі й ворожі. Словесними, нещирими заявами та жорстокістю цензурних репресій уряд хоче створити вражіннє спокою в Державі. Але вся дїяльність його веде край до загибелї та руїни, а народні маси штовхає на шлях розлючености, одчаю та анархії.
"З огляду на се, Український Національний Союз заявляє, що дїйсним, законним представником Української Держави може бути тільки той уряд, який спиратиметь ся на широкі демократичні маси українського народу. Тільки коалїційно-демократичний національний кабінет мінїстрів має право тимчасово, до нормального сформування народної влади, стояти на чолї державної роботи.
"І першим завданнєм сього кабінету має бути негайна демократична аґрарна реформа на підставі знищення великого землеволодїння і забезпечення землею трудового селянства. Негайно-ж має бути вироблено виборчого закона до законодавчого повновладного орґану української землї й переведено його в життє як найшвидше. Всї демократичні свободи, які є основою полїтичного життя в Західній Европі й які було здобуто революцією на Українї, але знищено сучасним урядом, мають бути повернені.
"Тільки в таких умовах наш край може стати до здорового, пляномірного відновлення всїх своїх великих сил і з повним правом виступити перед народами всього світа, як рівний учасник в розвязанню великих міжнароднїх проблєм.
"Грунтуючись-же на праві кождої нації на визначеннє форм свого національно-державного життя, так виразно проголошеного в мировій програмі Вільсона, принятій обома воюючими сторонами, а також спираючись на історичне та природне право кождого народу гуртувати в одно цїле всї одірвані від його части, Український Національний Союз вважає цїлком природним і необхідним злученнє в один державний український орґанїзм всїх заселених Українцями земель, які до сього часу через історичні та міжнародні обставини не ввійшли в склад самостійної Української Держави, себто: Східньої Галичини, Буковини, Угорської України, Холмщини, Підляша, частини Бесарабії з українським населеннєм, частини етноґрафічно-української Донщини, Чорноморії, Кубанї."
Подаючи отсю "Заяву" на сторінках нашої часописи, не можемо не зауважити, що, коли вона є заповідю боротьби за власть національних елєментів, то вітаємо її найгорячїйше, колиж се має бути початком нових соціяльних і полїтичних експериментів, які вже раз пережила Україна, то чи не буде се і початком кінця самостійности України?
Вістник полїтики, лїтератури й життя
25.10.1918