ЛЬВІВ, 21. жовтня 1918. Вчера в 11. год. перед пол. зібралися непроглядні маси Українців міста Львова на проголошення ухвали Української Національної Ради про утворення Української Держави на українських областях Австрї і Угорщини.
Проголошення довершив голова Народного Комітету д-р Кость Левицький. В промові, в якій представив хід подій, вказав між тим, що наші закордонні брати орґанізують державне життя нашого народу на своїх областях, а ми на своїх; як ми злучимося в одну державу, се покаже будучність.
Потім промовляв пос. Вітик, закликаючи до боротьби за з'єдинену українську державу — републику.
Відспіванням "Вже воскресла Україна" акт проголошення скінчився.
*
Рівночасно на тимчасовій Раді м. Львова, на якій польські члени Ради проголосили з'єдинення всіх польських земель, українські члени Ради зложили устами о. дир. Т. Лежогубського отсю заяву:
"Покликуючися на засаду визволення і caмоозначення народів, признану усіми народами світа, яка має стати основою будучих міжнародних відносин — український народ, заселюючий з переважній більшости Східну Галичину, реклямує свої права самоозначення і приналежности до національно-державної єдности з цілим українським народом, — того висловом є проголошення самостійної укр. держави, обіймаючої землі заселені укр. народом в межах австро-угорської монархії.
Тим самий застерігається і протестує проти якихнебудь неуправнених затій і посягань зі сторони новоутвореної польської держави на східну, укр. часть Галичини.
Український народ розуміє Дуже добре радість польського народа із утвореної польської держави, бо бачить в нім частинне зреалізованнє клича про самоозначення народів і має сильну надію, що при повнім переведенню засади самоозначення народів обі держави, новоутворена Держава Польська а Держава Українська, як держави народів близьких собі кровю і межами в повній згоді зі собою і з усіми сусідними народами працюватимуть для добра своїх горожан і добра цілого людства.
І тоді запанує бажаний мир, мир і гармонія між обома братніми народами".
Діло
22.10.1918