Відповідь Вїльзона віддає в руки Чехо-Словаків і Південних Славян рішення про істнування Австро-Угорщини.
Український нарід перед новою ситуацією.
ВАШІНҐТОН, 19. жовтня 1918 (Райтер Ткб.)
Текст відповіди З'єдинених Держав на австро-угорську ноту з 4. жовтня, яку оголошено в Амстердамі та инших містах 5. і 6. жовтня, як її з державного департаменту вислано через шведського посла у Вашінґтоні до міністра заграничних справ Швеції, звучить:
Державний департамент, 18. жовтня 1918.
Мій Пане!
Маю честь потвердити одержання Вашої ноти з 7. жовтня, в якій Ви передали заяву ц. і к. правительства Австро-Угорщини до президента. Тепер маю поручення від президента Вас просити, аби Ви за посередництвом Вашого правительства були ласкаві передати ц. і к. правительству Австро-Угорщини отсю відповідь:
Президент вважає своїм обовязком подати до відома австро-угорському правительству, що він не може займатися предложеннєм ceгo правительства, бо від часу його ноти з 8. січня зайшли події найбільшої ваги, які в слід за тим мусіли змінити компетенцію та відповідальність правительства З'єдинених Держав. Між 14 умовами, які тоді президент сформулував, була отся умова:
"Народам Австро-Угорщини, яких місце серед народів бажаємо бачити збереженим та запевненим, має бути дана найсвобіднійша можливість до автономного розвитку".
Від сеї пори, коли сі слова писано та сказано перед конґресом З'єдинених Держав, правительство З'єдинених Держав признало, що між Чехо-Словаками і Німеччиною, як також австро-угорською монархією є воєнний стан та що чесько-словацька національна Рада є de facto ведучим війну правительством, яке має відповідний авторитет вести війскові та політичні справи Чехо-Словаків. Воно признало також в найдальше йдучий спосіб справедливість національних визвольних змагань Південних Славян. Супроти сього президент не може признати "автономії" сих народів підставою до мира, тільки є змушений стояти при сім, що вони, а не він мають бути суддями в сій справі, яка акція зі сторони австро-угорського правительства вдоволить аспірації і розуміннє народів про їх права та їх становище як членів сімї народів.
Прийміть мій Пане, нове запевнення моєї найглибшої пошани. — Роберт Лянсінґ.
*
І так Злучені Держави й антанта сказали своє "сеterum censeo" про Австро-Угорщину.
Стали вони на тім, що народи, передовсім Чехо-Словаки і Південні Славяне, Австро-Угорщини мають рішати, яка має бути їх державна будучність.
Як се рішення випаде, для оцінки сього вже нині є певні дані. Німці думають про злуку з Німеччиною, Чехи домагаються незалежної чесько-словацької держави й федерацію з польською і південно-славянською державою, Поляки хотять незалежної і з'єдиненої Польщі, південні Славяни Австрії й Угорщини змагають до з’єдинених своїх областей зі Сербією й Чорногорою в одну велику південно-славянську державу, Румуни обох половин монархії хотять з'єдиненої Румунії, Італійці прилучення до Італії. Пануючий нарід Угорщини, Мадяри проголосили розрив дотеперішної реальної унїї з Австрією.
Словом кожний з народів Австро-Угорщини змагає до повної державної незалежности, а ті, що доси були розділені кордонами, також національного з'єднання.
Становища українського народу до Aвcтро-Угopщини, ухвала Української Національної Ради не пересуджує.
Відповідь Вільзона творить нове становище, відмінне від того, яке було премісою тої ухвали. Очевидно, що те нове становище буде також мати вплив на дальшу політику Української Національної Ради.
Українська місія.
КИЇВ, 18. жовтня 1918. З поінформованих джерел нас повідомляють, що незабаром з України до Америки має вирушити надзвичайна дипльоматична місія. На чолі місії стоїть відомий на цілу Европу дипльомат бувший російський посол в Китаю І. Коростовець. Крім того у склад місії входить Г. Гасенко, котрого у свій час Центральна Рада вирядила була з дипльоматичною місією до Швайцарії.
В українських політичних колах цій місії надають незвичайно важне значіння, тим більше, що Америка в сучасний момент без сумніву грає першу скрипку у світовому концерті держав.
Зараз д. Коростовець їде безпосередно до Швеції.
До формування української армії.
КИЇВ, 18. жовтня 1918. Для найскоршого поповнення кадрів українського війска і для задоволення утриманням вступаючих до війска старшин і півстаршин нарада отаманів корпусів визнала необхідним відкрити для кожного корпусу кредит в розмірі не менш, як в 1 міліон карбов.
Для зміцнення кадрів порішено крім поповнення частин старшинами і півстаршинами спокійного часу при кожному пішому і конному полкови заснувати ще по одній сотні, а при гарматньому — по одній батерії.
Отаманам полків надається право приймати старшин і підстаршин поверх штату в необмеженій скількости.
Вчора в німецькому штабі в м. Київі відбулась спільна нарада отаманів корпусів української армії і представників вищого німецького командування.
На нараді вирішено як найскорше приступити до формування сталої української армії.
Піднято було також питання про користування українськими війсками майном, яке рахувалось перечним і на які заявляли свої права і Німці і Українці. Питання вирішено в позитивному змислі.
Діло
22.10.1918