Львів, 17. жовтня 1918.
Якби австрійське правительство було з помислом перебудови Австрії у федерацію самостійних національних держав виступило бодай рік тому, — то актом таким керманичі Австрії нетільки вратувалиб будучність сеї монархії і нетільки викликалиб найщирійше признання також цілого українського народу, а й вкоротилиби даремний пролив людської крови. Сказати се можемо нині тим сміливійше, що українські посли, українські політичні орґанізації і українська преса при кождій нагоді, роками цілими, перед війною і ще більше в часі війни, перед усіми міродатними кругами Австрії з ідеєю сею виступали.
Одначе голос наш був голосом вопіючого в пустині.
Надії на новий курс, на відродження Австрії цілої і на освободження нашого народу зпід польської неволі в сій монархії, не сповнилися. Неволя нашого народу нетільки не уступила, а навпаки — нахабність і зажертість наших противників у витисканні українського елєменту і насаджуванні польщини з кождим днем зростали. А президент австр. міністрів Гуссарек ще два тижні тому, коли вже всьому cвiтoви було ясне й очевидне, що настає кінець національним привілеям, національному гнетови і безправству, мав відвагу, іменем австрійського правительства цинічно предкладати президії У. П. Р. — замість національного самоозначення українського народу на областях, заселених подавляючою більшостю українською, — українську секцію в краєвій раді шкільній, українського міністра (в місце знаменитого д-ра Горбачевського) і український університет... Таке було maximum австрійських "уступок" українському народови. Така була відплата Австрії за свіжу недавну заяву архильояльности для держави й династії, зложену п. Головою У. П. Р. Зрештою верховодство Поляків над нами у Східній Галичині і неподільність Галичини — і далі оставалися альфою і омеґою австрійської державної мудрости супроти українського народу.
Тепер Гуссарек говорить про федерацію самостійних держав, у сім числі й про українську державу в австрійськім союзі держав. Старе австрійське: "одна ідея за пізно".
А може ще не запізно? — питається дехто з нашого громадянства. Відповідь на се дасть позавтрішний національний збір.
Діло
18.10.1918