В обороні української землі.

Печеніжин, 28 вересня 1918.

 

Дня 27. вересня с. р. о год. 2 по полудню відбулися в Печеніжині народні збори, на яких народу явилось 3.000 що-найсвідоміших людей повіту, в на які прибув посол Лаврук, що зложив посольське cправозданнє. Обговорив найважнійші політичні події з послідних часів, про австрійську пoлiтику супроти української cправи і вороже cтановище австріійських Поляків проти поділу Галичини. По сім ухвалено з оплесками отсі резолюції:

 

1) Домагаємося безпроволочного затвердження і виконання берестейського мира в цілій основі, а протестував проти наміру Поляків, щоби загарбати Холмщину, Підляшє і Східну Галичину.

 

2) Жадаємо поділу Галичини і сполуки усіх українських областей нашої держави в один український коронний край з окpемим соймом, намісником і окремою українською адміністрацією.

 

3) Шлeмо привіт українській державі, бажаючи їй повної самостійности і cпoлyки yсiх українських земель.

 

4) Збори взивають У. П. Р. до острої опозиції, щоби витревала до тeпepішногo правительства так довго, доки не будуть сповнені в цілій основі принципіяльні політичні домагання українського народу в Галичині і сповнені 1 і 2 резолюції. Дальше обговорено справи господарські, як покривджено наш нарід на тім поли, та поступовання властий з нашими селянами, як причинки за ополченців, реквізиції, відбудова східної Галичини і т. д. І п. Дувірах поставив слідуючі резолюції, які одноголосно принято:

 

1) Домагаємося окремого центрального уряду для відбудови східної Галичини з особлившим увглядненнєм українського селянства.

 

2) Домагаємося звільнення рільничого населення від війска для управи піль і відбудови українських земель, а також увільнення учителів.

 

3) В околицях східної Галичини, знищених війною і навіщених посухою і морозами, що урожай дуже зле видав як збіже так і пашу, жадаємо повного знесення реквізиції.

 

4) Жадаємо чим скорші виплати за воєнні чинитьби і шкоди.

 

Дальше обговорив о. Дувірах справу шкільництва і поставив слідуючі резолюції, які одноголосно ухвалено:

 

1) Жадаємо негайного відбудовання і реактивовання українських шкіл в українських селах, обсадження їх учительскими силами, яких звільнити треба з війска, а зглядно перенести з західної Галичини, а заразом удержавнення українських приватних ґімназій і учительських семинарій.

 

2) Жадаємо взагалі українізації шкільництва в східній Галичині, та шкільної адміністрації відповідно до наших принципіяльних домагань на сім поли.

 

3) Жадаємо безпроволочного засновання українського університету у Львові.

 

По сім ще говорила горячо п. Н. Кузенко, котра своєю річевою бесідою зворушила серця у жіноцтва.

 

А треба спімнути, що староста п. Данилець заборонив віче.

 

Збори закрив о. Лаврук при українських піснях.

 

Перемишлянщина.

 

Дня 21. вересня відбулося у великій сали "Народного Дому" повітове віче в Перемишлянах з протестом проти прилучення Галичини до Польщі, як рівнож домаганося утворення осібного українського коронного краю в Австрії. Найчисленнійше явили ся селянки, а відтак селяне, міщане і вся повітова інтиліґєнція.

 

Вічем проводив Впр. о. Височанський, парох Перегноєва, на заступника покликано п. Андрія Нудика, начальника громади з Унева, а на писарів пп. Івана Maкapa і Скибінського.

 

По вступних промовах, де напятновано заборону публичного віча з походом і публичними мовами, як було в програмі, забрав голос Вп. п. посол Перемишлянщини Володимир Сінґалевич і зреферував політичне положеннє української справи на сцені европейської дипльоматії, а особлившим узглядненнєм внутрішних відносин в Австрії і Галичині.

 

Відтак забирали голос о. Кость Весна з Підгайчик, о. Іван Ковальський, пapoх в Линівцях, о. Іван Возьний, господар, який своєю простою а горячою мовою загрів до єдности і співпраці, всі верстви суспільні в українських товариствах.

 

По дискусії одноголосно ухвалено отсі резолюції:

 

Народне віче в Перемишлянах:

 

1) Висказує свій найрішучійший протест проти якого-небудь прилучення Галичини до королівства польського, жадає поділу Галичини та утворення осібної української провінції.

 

2) Висказує Укр. П. Репрезентації а осібна свому послови Вп. Володимирови Сінґалевичови своє повне довірє та признаннє за дотеперішну працю та національну оборону.

 

3) Взиває повітову орґанізацію до безпроволочного поширення і відновлення орґанізації по всіх селах в повіті.

 

4) Домагається безпроволочної відбудови знищених війною осель та виплати признаних субвенцій в дорозі повіт. Експозитури.

 

5) Домагається продовження реченця до зголошування воєнних шкід з тим, щоби потрібні до того друки могли інтересовані дістати в старостві.

 

6) домагається покликання референта і членів української народности до причинкової комісії в Перемишлянах.

 

7) Жадає передання роздільні апровізаційної повітовій господарсько-торговельній спілці "Поступ" в Перемишлянах.

 

Дїло

 

04.10.1918

До теми