◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Посол Юліян Романчук, на жаль, не буде міг сеї суботи станути перед своїми виборцями в Калуши, бо — як вчера одержав телєґрафічну вість з Калуша — тамошне ц. к. староство заборонило посольске справозданє з причини холєри. Після нотованих що-дня вістей про холєру в урядовій ґазетї доси не лучив ся в калускім повітї анї один випадок занедужаня на сю епідемію, то ц. к. староство калуске очевидно побояло ся, що до суботи могла би ще в калускім повітї появитись холєра. Дай Боже, щоб єго побоюваня не оправдались! Посол Романчук — розумієсь — постарає ся використати найблизші ферії парляментарні, щоби виконати свою, тепер ударемнену, добру волю і свій посольскій обовязок супротив честних виборцїв повіта калуского.

Рускій комітет зложений з відпоручників руских народних товариств для справи участи тих товариств, у виставі краєвій відбув в понедїлок засїданє, на котрім явив ся і архітект п. Иван Левиньскій, що підняв ся будови павільону руских товариств. Ишло о те, щоби остаточно порозуміти ся що-до виду і розкладу того павільону. Згоджено ся на те, що павільон руских товариств буде мати вид хати гуцульскої і подїлений буде на чотири віддїли: один для товариств просвітних, другій для виробів ремісничих, третій для промислу, четвертий для торговлї. Опісля обговорювано способи: як поодинокі товариства мають заповнити віддїли павільонові.

Торжество Воздвиженя Ч. Хреста в святоюрскій катедрі. Папа Лев XIII. дарував минувшого року нашому Впреосв. митрополитови досить велику частицю истинного Господнього Хреста в дуже хорошій і цїнній оправі. Сей реліквіяр подарував Впреосвящений тими днями святоюрскій катедрі. Оногди-ж, в день Воздвиженя Ч. Хреста, зволив Впреосв. митрополит перенести той реліквіяр в торжественній процесії з палатної каплицї до катедри і там, по відспіваню соборного акафиста Ч. Хресту і по уцїлованю мощей всїми вірними, удїлив Впреосвящений торжественного благословеня Хрестом Господним. Нїодна святиня в Галичинї не може повеличатись так рідким і цїнним даром, як тепер руска львівска святоюрска катедра.

50-лїтний ювілей писательскої дїяльности крилошанина о. Петрушевича, автора численних праць историчних, припадає на день 30 н. ст. вересня.

Роботи около віддїлу етноґрафічного на загальній виставі краєвій поступають скоро наперед. Подорож референта того віддїлу, проф. Шухевича по всхідній Галичинї дала добрі результати; вже нинї збірка знимок фотоґрафічних і предметів показових представляє ся интересно. Проф. Шухевич підносить, що всюди, а особливо між руским духовеньством стрічав ся з живим підпиранєм своєї задачі. В короткім часї зложить справу з такої-ж подорожи п. Пшибиславскій референт етноґрафічного віддїлу на західну Галичину. — В виставі возьме участь між иншими дирекція домен і лїсів і устроїть крім лїсного павільону шкілки лїсні з ґрафічним представленєм лїсів в Галичинї. Також польске "Тов. Школи людової" ухвалило взяти участь в виставі.

Соціялістична пропаґанда на Поділю. Дня 23 н. ст. вересня відбула ся перед судом присяжних в Тернополи розправа против мулярского челядника Яна Добровольского, обжалованого о соціялістичну пропаґанду. Добровольскій прибув до Чорткова з Кракова і був занятий при будові тамошної синаґоґи. Вечерами заходив він до одного з шинків, де збирали ся робітники і тут серед розмов поясняв робітникам соціялістичні теорії, співав соціялістичні піснї, висмівав реліґію і т. ин. Між иншими мав він раз відповісти на питанє, чому робить в свято св. Петра і Павла, що ті святі не дадуть єму їсти, а він мре з голоду. Виступав також против шляхти, капіталістів і правительства. Староство, повідомлене о тім, зробило у Добровольского ревізію і найшло в єго мешканю соціялістичні ґазети, котрі впрочім виходять під оком прокураторії у Львові і Кракові. Пересидївши 7 тижднїв в слїдстві, станув наконець Добровольскій перед судом присяжних. Він заявив, що не чує себе винним, що не робив пропаґанди, а розмавляв з товаришами о різних річах; признає ся до соціяльно-демократичних идей, але ясного понятя о них не має. Прокуратор піднїс що соціялістична пропаґанда навістила Поділє першій раз завдяки Добровольскому і длятого треба єї в самім починї придавити. Присяжні судьї потвердили 11 голосами питанє що-до вини Добровольского і трибунал засудив єго на 2 тижднї арешту.

Огнї. З Бурканова коло Золотник пишуть нам: Дня 22 н. ст. вересня був у нас огонь. Згоріла хата Петра Тавза. Огнї у нас часті, а ратунок малий. В цїлім селї нема копаної кирницї і воду беруть з далекої ріки. Людей назбігає ся велика сила, баби з дїтьми при грудях і дивлять ся на огонь, як би на яку кумедію. Носити воду нїкому й не в голові, а казати кому то ще й образить ся. Старшина громадска така сама. Як би не кількох людей, що при кождім огни присутні і з пожертвованєм здоровля і одежи ратують, то кождий огонь кінчивсь би дуже сумно.

Відмова санкцій. Цїсар не дав санкції ухваленому галицким соймом проєктови закона, котрим признано місточку Краківцеви побір оплати громадскої від спіритусових напитків. Причиною відмови єсть високо вимірена оплата, бо по 8 кр. від лїтра.

Загадочне убійство. Оногди рано найшли дїти, що бавили ся в рові коло улицї бічної Личаківскої у Львові відтяті руки і ноги. Комісія приведена на місце заявила, що ті руки і ноги могли лежати в земли якій місяць. Д-р Кробицкій, візваний до комісаріяту, сконстатував, що відтяті части тїла належать до женщини в віцї від 16—20 і що лежать 2 місяцї.

В видїлї краєвім нараджувалала ся вчера анкета над проєктом закона що-до уладженя правних відносин шпиталїв загальних і публичних. В нарадах беруть участь д-р Ґошард яко предсїдатель, ґр. Волод. Лось і кількох послів соймових, між ними о. Н. Сїчиньскій.

Богомільний хід на колїнах. Оногди доносили ми, що якась селянка з Козини, в скалатскім повітї, ишла на колїнах на богомолє до Зарваницї. Нинї доповняємо ту вість отсими близшими подробицями. Згадана селянка називая ся Варвара і єсть женою господаря Петра Кучери з села Козини, належачого до парохії Кокошинцї, в скалатскім повітї. Числить она около 40 лїт, худощава, єсть матерію 4 дїтей. Дня 13 н. ст. вересня рано упала в своїй хатї на колїна і вложивши на руки деревяні рукавицї пустила ся в дорогу. Віддаленє Козини від Зарваницї виносить 8—9 миль. Цїлу дорогу відбула на колїнах, а то через Красне, Вікно, Грималів, Глещаву, Теребовлю, Застїноче, Брикулю, Доброполе і прибула дня 21 н. ст. вересня около 12-ої години в полудне до Зарваницї. По такій тяжкій подорожи находить ся она при повнім фізичнім здоровлю. На другій день відправила сповідь і вибрала ся пішки домів. О тім, щоби відїхати возом до дому не хотїла слухати, кажучи, що єсли прибула сюди при божій помочи на колїнах, то надїє ся вернути ся пішки домів.

Дѣло