Серце і розум

Чи ми є зрілі до великих завдань

Є два важні чинники в життю людини: серце і розум. Вони творять разом із волею те найвище на землі єство, яке думає, любить і діє — це є людину.

Серце — це молодість, розум — це зріле віком і досвідчене покоління. І тому, що саме серце ні сам розум не творять собою цілої людини, тому ті дві прикмети мусять співдіяти.

Громадянство без досвідченого розуму батьків, як теж батьки без гарячих сердець — поривів молоді, ніколи не створять все цілої і здорової суспільности. Бо тільки батьки і діти на всенародному шляху творять собою в безконечній черзі цей один щабель, через який проходить у вічність життя нації.

Отже серце і розум це два величні поняття, дві рушійні сили в життю людини! Багато добра і багато зла вони вчинити можуть.

Пустіть Ваше серце без розуму, а побачите, що воно повне сліпої любови, чи ненависти покотиться над пропасть життя. Залишіть Ваш розум без почувань, без серця, то він скамяніє в холоді життя й умре на бездоріжжях сумнівів. Тому, ні самим розумом, ні самим серцем не можна в життю кермуватися. Тільки, коли погодите зі собою ці дві могутні сили, тоді знайдете у Вашому нутрі спокій і рівновагу. А що це таке внутрішня рівновага. Якщо Ваше серце годиться на те, що розум чинить, або навпаки, тоді є повна згода між розумом і серцем і це є внутрішньою рівновагою людини.

Розум і серце не тільки відіграють важну ролю в життю одиниць. Ще важніше їх завдання в життю суспільностей і цілих народів. Нераз буває, що цілий нарід піддасться тільки почуванням та разом зі своїми провідниками на деякий час перестане кермуватися розумом.

Останніх кілька років дають нам багато прикладів на брак розсудку та перевагу чуттєвости. Чи то в нашому приватному життю, чи громадянському, чи то в політичному, чи в якому іншому, скільки ж то лиха накоїла наша перевразливлена, чуттєва вдача. Вистачило нераз, щоб один висловився про другого не надто оглядно, щоб оба стали смертельними ворогами. Свою ворожнечу переносили вони з приватного в громадянське життя і так все дальше і дальше, у всі клітини життя, в яких тільки оба вороги зустрілися. Ні один, ні другий з ворогуючих, не схотів відкликатися до здорового розуму, щоб ствердити недоцільність і шкідливість своєї поведінки.

Кермуючись більше чуттям і настроями, бачимо часто справи не такими, як вони є в дійсності, але, звичайно, перебільшеними в корисний або некорисний для нас бік. Буває навіть таке, що під впливом якихсь переживань, чи навіть вражінь залишаємо нездійсненими наші постанови або, що гірше, цілком усуваємося від чинного українського національного життя.

Ми, звичайно, вперті в обстоюванню наших, здебільше неоправданих, переконань і дуже примітивні в підході до щоденних життєвих справ і подій. А це все теж, дуже часто випливає з чуттєвости та невміння для цих справ стосувати тверезий розум.

Розум і серце! Поєднати мусимо ті два почування та довести їх до повної і мудрої співпраці та згоди зі собою. У відношенню до себе в нашому українському життю треба завжди кермуватися одним і другим.

Не слід перецінювати почувань, як це часто робилося в нашому життю, чи опиратися тільки на холодному розумі. Бо тільки одно та друге дає повну людину з повним розумом і тактом.

Рідна земля