В чому народна сила і краще майбутнє
Ще недавно, коли хотілося пізнали вартість українця — ми питали, чи він національно свідомий, тобто, чи знає він про своє національне походження, чи знає для кого і пощо жиє та чи має велику і невтишиму тугу за кращим життям.
Так, це було колись. А сьогодні? Сьогодні питаємо — чи цей і той має національний характер, тобто, чи вміє діяти та почате діло довести до кінця, чи взятий на себе обов'язок виконає дбайливо, чи додержує слова, чи в обороні своїх переконань і чести зуміє жертвувати всім найдорожчим.
Колись і сьогодні! Яка велика різниця між першим та другим. Колись громадянин мав вартість уже через те, що національно розумів, знав і тужив. Сьогодні через те, що сам діє, за роботу відповідає, не втікає перед небезпеками, але стає лицем до них та бореться з ними, а в крайності, коли вимагає цього його переконання і честь, жертвує найбільшим добром — життям.
Сьогодні ясне для нас, що національна свідомість — це перший етап народного розвитку; це етап нижчої якости, який не має нічого спільного з виробленими переконаннями, обоснованими на досвіді національного життя. Це дуже часто етап романтики і безконечної дискусії.
Ви пригадайте собі тільки ще так недавній, немов учорашній день, коли Ви широко і завзято розводилися над кожною справою. Але, майже ніколи не знали, як узятися до діла. І відкладали з дня на день, нераз життєві справи. А безконечні балачки й дискусії шумно плили, забирали час і сили, виснажували нерви, розпалювали до червоного пристасті. Замість дійти в дискусіях до однозгідности думок і праці, ставали вчорашні дискутанти смертельними ворогами та раз на завжди розходилися. А чому це так? — запитаєте. Та ж Ви були національно свідомі, Ви ж здавали собі справу зі шкід та користей, які робите, чи які можете зробити. Так, але крім уже старенької, вилинялої національної свідомости, якою наша суспільність всі кути повитирала, не було в нас, чи радше було замало національної характерности. А саме в тім браку характерности ціла заковика нашого життя, чи його невдач. У ній наш рятунок, а в браку її нещастя. Тому при праці над національною свідомістю мас звернім пильну увагу на вироблення стійких та чесних українських характерів, бо в них саме лежить наша сила і краще майбутнє.
Рідна земля
29.08.1943