◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Дѣло, 01.08.1893

Новини

В теребовельскім і гусятиньскім повітї появила ся між селянами вість, що цїсар видав для народу закон, а як єго селяне називають "тарифу", після котрої за жниво має ся платити семий сніп і по 1 зр. від вижатої копи. Вість ся, як каже Dziennik Polski, так ширить ся і находить таку віру у селян, що они не хотять ити до роботи, а на фільварку мшанецкім в Гусятинщинї прийшло навіть з тої причини минувшого тиждня до поважних забурень, котрі скінчили ся арештованєм кільканацятьох селян. Яко жерело тих вістей подають селяне відпуст в Гусятинї, a Dziennik Polski догадує ся, що вісти ті розпускають або заграничні сусїди ["najserdeczniejsi" у Dziennik-a] або місцеві москвофіли, та накликує власти до відповідної акції, бо як каже, periculam in mora.

Про "Товариство виробу риз церковних" в Самборі пише нам один священик-патріот: Переїзджаючи через Самбір задержав ся я там один день і вечером заглянув до руского касина. Між иншим довідавсь я тут, що заложене недавно товариство для виробу риз церковних розпічне небавом свою діяльність. Удїлів вплачено до тепер уже на кількасот золотих, а межи членами єсть поважне число церков, а також і наші посли Рожанковскій, Антоневич і Телішевскій. Показувано менї пробки матерій шовкових і вовняних, з яких товариство хоче в будучности робити фелони; суть они дуже гарні і розмірно не дорогі. Цїль товариства дуже красна, бо з одної сторони хоче оно дати xлїб сиротам по священиках, а з другої сторони підпирати наш обряд тим, що буде давати біднїйшим церквам загроженим на окраїнах Руси Фелони і другі річи церковні по цїнї дуже низькій, а евентуально навіть даром. Длятого всї русини, котрим лежить на серци добро вітчини і церкви, а особливо брацтва церковні повинні приступати з удїлами до того вельми хосенного товариства, і всїми силами єго підпирати."

З Вижницї на Буковинї доносять, що війт з Банилова руского, Лишевскій, вертаючи в ночи з засїданя ради громадскої дня 18 н. ст. липня, сїв над кирницею, щоби відпочити, а задрімавши упав в кирницю і убив ся. Почувши про се війт зі Слобідки на галицкій сторонї, Петро Смадич, так собі взяв нещастє приятеля до серця, що дня 20 н. ст. липня повісив ся в сїнях своєї хати.

Вибір посла до ради державної з міста Львова на місце д-ра Фр. Смольки, котрий зложив мандат, буде розписаний — як пишуть ґазети польскі, — на другу половину вересня.

В львівскім заведеню глухонїмих відбуло ся оногди торжество посвященя угольного каменя під будову крила, потрібного з огляду на збільшаюче ся число дїтей. Заведенє заложено 1841 року. Тепер уміщених єсть 74 дїтей в заведеню. Нових зголошень прибуло 30, однако дирекція буде могла приймити лише 6. На будову крила дав видїл краєвий 4.400 зр., однако се не вистане і длятого заведенє розішле відозву до публики, зазиваючу до складок. — Край не хоче приймити сего заведеня на себе хоч в Галичинї єсть 1700 глухонїмих дїтей лише дає річно по 8.000 зр. субвенції. Місто Львів дає 2.000 зр. і 10 сягів дров річно мимо того, що в заведеню нема анї одної дитини львівскої.

На стрейк мулярів заносить ся у Львові. Оногди відбули ся збори робітників мулярских в сали ратушевій і на зборах ухвалено жадати, щоби майстри не тримали більше учеників як приписує закон, щоби знесено роботу акордову, щоби заведено 10-годинний день робочій, завязати товариство спілкове і вкінци щоби заведено постійний цїнник за роботу. Стрейк мав би розпочатись за 3 або 4 тижднї.

Мельники з цїлої Галичини зїхали ся дня 23 і 24 н. ст. липня до Львова. На зборах явило ся 120 участників і то або влacтитeлїв або yпpавитeлїв млинів. Рішено заложити товариство мельників для оборони своїх интересів, а також повстала думка заложити спеціяльну ґазету для мельників.

Дурисвіт. Минувшого тиждня пpиїxaв до Черновець на ярмарок якійсь елєґантний панок, що назвав себе бароном Бірберґом. П. барон наймив мешканє при ул. Ратушевій і пійшов по черновецких склепах та понабирав різних товарів на кількасот зр. Ті товари казав віднести до свого мешканя, а рахунки казав собі предложити пополудни. Однако коли купцї поприсилали рахунки, нї п. барона нї товарів вже в Чернівцях на було. Обманець утїк имовірно до Румунії.

Дѣло