◦ ◦ ◦ ◦

Покликаннє до армії.

Комісія для вироблення статуту про покликаннє до української армії, що працювала під проводом ґенерала ґенерального штабу Савелєва, закінчила свою роботу. Ухвалено в першу чергу покликати осіб, що покликуватимуть ся в 1920 р. Перша бранка відбудеть ся не пізнїйше падолиста 1918 р. Через те, що полекші, які давав московський уряд у військовім обовязку, зменшували скількість війська на 60 відсотків, ухвалено полекші зменшити; зменшить ся також полекші учням вищих і середнїх шкіл. Всї статї закону про військовий обовязок московського уряду переробить ся. Багато статей скасовано. Окрім 20 р. притягнеть ся до відбування військового обовязку осіб, що уникали сього обовязку в Росії і пробувають тепер на Українї. В число сих людей входять також цивільні й полонені, яких затримано в Австрії, Нїмеччинї, Болгарії й Туреччинї та які повертають ся на Україну. Не підлягають покликанню особи, яких увільнили московські військові установи з причини фізичних хиб. Через закінченнє вироблення закону про підданство ухвалено тих осіб, що належать до московського підданства, не покликати й обмежити їх тільки в деяких правах. Командний склад набереть ся з бувших російських офіцерів, які мають звязок з Україною.

Інститут вивчення близького сходу.

Сїєї осени в Київі відкриваєть ся інститут для вивчення близького сходу з віддїлами консульським і комерційним. Курс мас бути двохрічний. Мета — підготовленнє дипльоматичних, консульських і комерційних аґентів, приватних урядових орґанїзаторів і керовничих ріжних торговельних та культурно-соціяльних підприємств на близькім сходї. Особливу увагу звернеть ся на вивченнє права, економії, культури й етноґрафії Болгарії, Сербії, Румунїї, Греції, європейської й азійської Туреччини, турецької та славянських нових мов, технїки, торговлї та звязаних з ними дисциплїн. Для всебічного пізнання держав балканського півострова й Малої Азії при інститутови відкриєть ся додатковий однорічний курс. Намічають ся науково-практичні екскурсії під керуваннєм учителїв на близький схід. Слухачами інституту приймають ся особи обох полів з середньою освітою.

Украіно-французьке товариство.

Серед частини українського громадянства виникла думка заснувати інститут україно-французького науково-лїтературного єднання.

Пересилка листів.

Від 22-го червня, по порозумінню з австрійським урядом, постановлена пересилка простої кореспонденції з Австро-Угорщини. До пересилки допускають ся тільки прості листи й листівки. Адреси на них треба писати обовязково на українській мові, але писати треба латинськими лїтерами. Франкуваннє обовязково згідно з істнуючим внутрішнім тарифом Української Держави. Обидві сторони мають вживати свої марки. Ті листи, що будуть вийняті з почтових скриньок неоплаченими, відправляти ся не будуть.

Посол М. Василько про "хлїбний мир".

Останнїми часами в деяких нїмецьких і польських газетах почали появляти ся статї, в яких тенденційно доводить ся, що Україна не додержала умов щодо достави збіжа австро-угорській державі. Обвинувачуючи Україну в зламанню договору, вони хотїли-б, щоб Австро-Угорщина приступила до ревізії берестейського мирового договору, домагаючи ся змін в користь Поляків. Посол М. Василько, як повідомляє "Буковина", на останнїм засїданню Українського Буковинського Клюбу виступив з широким рефератом про теперішнє полїтичне положеннє, в якім він зачіпив і питаннє про те, чи Україна зламала договір, чи нї. Посол Василько брав участь у переговорах в справі достави збіжа з України на Австро-Угорщину й тому є поінформованою в сїй справі людиною. Він сказав у своїм рефератї: "Щодо крізи в прогодівку — багато балакаєть ся насмішливо тепер про "хлїбний мир" з Україною. Цїлковита нездатність австрійського харчового уряду, розумієть ся, розізлила населеннє й тому тепер старають ся з одного боку винуватити в тім чинники, а з другого боку необізнані зі справою або просто ворожі Українцям газети звернули вину на "недовіз хлїба з України". Дїйсно справа стоїть так, що без берестейського миру теперішня кріза прогодівки наступила-б уже перед кількома місяцями. Від початку квітня йде збіже й инші продукти поживи з України й Бесарабії до Австрії. Правда, не в такій скількости, як потрібно Австрії, але все-ж-таки стільки, що відсунено тим крізу дотепер. Лишаєть ся питаннє без відповіди, чи не мала-б Австрія багато більше довозу, якби Українське Правительство, що зробило берестейський мир, лишило ся було при правлїнню та взяло-б було на себе доставу збіжа, як воно се хотїло зробити. А що я сам був при тих переговорах у Київі, знаю, що Українське Правительство недоброхіть пристало на настирливе жаданнє рішаючих чинників австрійського центрального харчового уряду, щоб Австрія сама, так сказати-б, взяла на себе видобуттє збіжа, а Українське Правительство мало-б було тільки по можности помагати їй морально. А сього не відмовило Австрії анї Правительство Центральної Ради анї певно й теперішнїй гетьман. З українського боку таким чином обовязки виконано. А що австрійська машина задля здобуття поживи й на Українї невдало господарювала, сього не можна приписати злій волї Українського Правительства. Через те й не може бути мови про недодержаннє договору з боку України. Важне для здобуття збіжа було й те, що Австро-Угорщина мала привезти на Україну як найбільше товарів для виміни, — бою ся, що сього зобовязання не додержано. Важне було й те, щоб український селянин нїяким чином не міг думати, що австро-угорські війська прийшли на Україну за тим, щоб там наново впровадити в посїданнє ненависного йому дїдича, щоб назад вернути дїдичам землю, вже призначену для роздїлу між селянами. І тут, здаєть ся, розпоряджено з нашого боку дещо такого, що селяне зрозуміли як сторонничість у користь великої посїлости, чим погіршено їх настрій проти Австрії. Австрійським міродатним чинникам се все певно відомо. Тому вони, як я переконаний, нїколи не рішать ся на те, щоб з тенденційних обвинувачень в зламанню договору з боку Української Держави виснувати для себе право — уневажнити берестейський договір; зрештою сей договір з боку Нїмеччини вже ратифіковано".

Вістник полїтики, лїтератури й життя