◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Николай Вишньовский, власт. реальности, член-основатель "Руского Народного Дому" в Чернівцях і член брацтва св. Тадея, упокоїв ся 10. с. м. в 55 роцї житя. Покійник доробив ся, можна сказати, з нїчого досить значного маєтку і відзначав ся великою жертволюбивостию, а особливо много жертвував на користь тутейшої гр. кат. церкви. Через стійкість свого характеру і через свою чесність з'єднав собі покійник любов так інтелїґенциї як і міщанства, чого доказом був величавий похорон, котрий відбув ся 12. с. м. при дуже численній участи кревних, потім членів товариств, до котрих покійник належав, як також і других знакомих. Як зачуваємо, мав в послїднім розпорядженю Николай Вишньовский жертвовати на гр. кат. церков 200 зр., а на користь Брацтва св. Тадея 200 зр. Честь одже памяти щирого патриота! — Пером єму земля!

Етімольоґія п. Ильницкого. Пишуть нам: "Прочитавши статю "Румунїзаторско-москвофільска полїтика в школї", посилаю на доказ, як пише етїмольоґічно п. Григорій Ильницкий, теперішний учитель при школї на улицї двірцевій в Чернївцях, отсю єго карту, на котрій написав власноручно: "Ний сердечнійшіи жыланя на новий рѣк"... Так виглядає етімольоґія п. И., коли вже двацять (?) лїт єї учив си, ба вже сїм рік нею дїтей морочив."

З учительскої конференциї в Кімполюнґу. Ледви що віддихнули народні учителї і дїточки наших бідних хлїборобів з новим лекшим букварцем, аж ту позавидували нам тяжкі вороги народної просьвіти і виступають загоріло, щоб тілько спинити духовний розвій підупавшого руского народа. В минувшім роцї приняла була учительска конференция в Кімполюнґу, буквар виданий д. О. Поповичем одноголосно. Що-ж стало ся з сею справою при нагодї сегорічної учительскої конференциї? Загорілї румунїзатори учувши, що учителї Русини узнають новий буквар найпридатнїйшим средством до осягненя цїли просьвіти, і що Високоповажаним просьвітителям народним, котрі дотеперішну тяжку працю народ. учителям вельми улекшила, складають найщирійшу подяку, виступили звісні вороги з нерозумними закидами завзято против удобреня букваря. Дивує нас лиш то, що д. інспектор Ракочи помимо прихильности учителїв Русинів до сего букваря, давав Волохам більше говорити як Русинам, щоб тілько удав ся атак на сей буквар. Характеристично було, що оден дяк (Русин), котрий нападав на учителїв Руcинів за фонетику, з'явив ся підчас наради межи Волохами-учителями і там сильно аґітував загоріло против букваря, за що єго д. інспектор Ракочи, по удатнім атаку, запросив як якого знаменитого гостя коло себе "пo правій сїсти! Оттак то Волохи! Бють і плакати не дають, та ще кричать, що Русини їх винародовляють.

Убійства. З Тернополя доносять, що там мпнувшого четверга убила якась Роза Пфеффер свою молодшу 17-лїтну і хорошу сестру, підрізавши їй горло острим ножем кухонним підчас сну. Нещаслива лежала майже пів години без помочи лїкарскої, а коли поміч наспіла, було вже за пізно; она померла до сорок мінут. Роза допустила ся убійства в приступі божевільства, бо єї лише що тиждень тому назад привезено з дому божевільних у Львовї.

Буковина