◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Виновник замаху на проф. М. Грушевського убитий. Як доносить УТА., нїмецька команда оголошує, що бувший російський офіцир Гриник (Kоротков), котрий допустив ся замаху на президента Центральної Ради проф. М. Грушевського підпав під суд, та по дорозї в суд задля проби втечі був застрілений нїмецьким конвоєм.

Польські журналїсти виїхали демонстраційно з Мармарошського Сиготу, де ведеть ся процес проти польських лєґіонерів, передавши полевому судови письмо, в якім заявляють, що наслїдком цїлого ряду обмежень, не можуть виконувати свойого завданя. На се доносять з иншої сторони, що представники преси порозумівали ся з обжалованими.

Делєґація українських партій у ґен. Ґренера. КИЇВ, 13. червня 1918. Делєґація українських партій була на принятю у начальника штабу Айхгорна ґен. Ґренера. Розмова тривала дві години. З боку української делєґації висказувано закиди проти теперішнього правительства, однак ґен. Ґренер заявив, що правительство веде полїтику "scharf ukrainisch" ("гостро українську" — ?!). Домагання української делєґації приняв Ґренер до відома і обіцяв передати їx ґен. Айхгорнови.

Відень проти зниженя рації хлїба. ЛЬВІВ, 19. червня 1919. Проти заповідженого зниженя рації хлїба у Відни піднесли віденські круги рішучий протест. На однім з останних засїдань віденської міської Ради відчитано таке офіціяльне звідомленє: Перед кількома тижнями Нїмеччина державним договором зобовязала ся заосмотрити Австрію в муку, як для війска, так і для цивільної людности, без огляду на жерела, се значить без огляду на се, чи ся мука буде з України, чи з Румунії, чи з самої Нїмеччини. Від 8 місяцїв залягає Нїмеччина з континґентом; не доставлено 2.000 ваґонів муки, в тім 1.000 для цивільної людности. Вислано телєґрами до нїмецької начальної команди арміі і до рішаючих кругів в Берлїнї розпочато дипльоматичну акцію через амбасадорів в Берлїнї і Відни. До сеї пори нема нїякої відповіди. Між тим в деяких повітах не видано муки нї хлїба, а положенє в Празї, Віднї і Галичинї так заосмотрило ся, що правительство, аби не допустити до руху серед зелїзничників, не мало иншої ради, як зменшити віденську рацію хлїба.

Бурмістр міста Відня не приняв до відома закомунїкованого йому донесеня про зменшенє рації хлїба урядом для виживленя, заявляючи, що серед таких обставин не може брати відповідальности за спокій і лад в містї. Його жаданю, аби в заміну дано бодай горох або фасолю, відмовлено. Тому він вислав телєґрами до Людендорфа, до бурмістра м. Будапешту, до д-ра Гертлінґа і баварського президента мінїстрів, аби Нїмеччина дала хочби й бараболю.

Міська Рада ухвалила вчера по оживленій дискусії дуже остру резолюцію проти зменшеня рації хлїба, яку розплякатовано по містї. Бурмістр зложив звіт про апровізаційні відносини у Відни і заявив, що в сїм тижни видано в останнє бараболю. Відтак подав до загального відома відповіди, які наспіли від Люденсдорфа, бурмістра Будапешту, угорського мінїстра виживленя і баварського президента мінїстрів. Людендорф сказав між иншим, що зробити більше, як се зробила Нїмеччина, неможливо. Він не є в силї подати Австрії дальшої помочи. Одначе належить надїяти ся, що вдасть ся збільшити довіз живности з Бесарабії і України, а тодї Нїмеччина зможе придїлити більшу скількість Австрії. Бурмістр м. Будапешту відповів, що на жаль не є також в силї подати бажаної помочи. Телєґраму Вайскірхнера передав він угорському мінїстрови виживленя й просив його, аби по силам дав допомогу для Відня.

Супроти закидів, піднесених проти Нїмеччини в сїй справі, доносить з добре поінформованих нїмецьких кругів "Berl Zeitung am Mittag", що нема й бесїди про те, нїби Нїмеччина не додержала своїх з'обовязань супроти Австрії в справі достави означеної скількости збіжа, бо Нїмеччина такого зобовязаня на себе нїколи не приняла, тим більше, що сама не мала достаточної скількости збіжа. Правда тільки, що Нїмеччина обіцяла дати якусь означену скількість українського збіжа в першій мірі Австрії, одначе Нїмеччина не може взяти на себе відповідальности за те, що при доставі збіжа з України повстали такі трудности.

В звязку з сею справою мінїстер для народного виживленя д-р Пауль від'їхав 16. с. м. до Берлїна, аби там вести дальші переговори.

Дїло