"Збірна громада".

У Львові, дня 17 н. ст. мая 1893.

Безперечно найважнїйшою справою, яка трактує ся в теперішній сесії сойму, єсть справа реформи громадскої.

Нашим читателям відомі вже внесеня послів Рутовского і Пилята, відомий хід нарад над тими внесенями в комісії, до котрої з Русинів належить пос. Телишевскій, відомий і результат тих нарад — резолюції до видїлу краєвого, вказуючи єму напрям, в якім має виготовити і предложити соймови проєкт реформи громадскої.

"Збірна громада" — отсе дальшій крок в намаганю до нищеня автономії громадскої на користь елєменту польско-шляхотского. "Збірна громада" — нинїшний оклик той польских партій соймових єсть найнесимпатичнїйшій для мас люду, як руского так і мазурского, длятого й не диво, що "демократа" посол Рутовскій на другім засїданю комісії висказав без обиняків, що сойм мусить тоту благодать громадам, против их волї — "накинути" силою.... І як всї демократи, так і аристократи польскі притакнули тому висказови, — аристократи нараз десь згубили свої арґументи з першого засїданя, — не що инше, лише в підкомітетї, де можна було річ обговорити интімнїйше [без таких свідків, як пп. Телишевскій і Поточек] любенько дали собі — як то кажесь по польски — buzi...

Та й чому би нї? Прецїнь же в новім тім устрою автономічнім двори приходять до власти поліційної над громадами, а за те не дають для громад нїчого. Зі становища польско-паньского се дуже розумно. Мати поліцію над громадами — річ дуже хосенна, з кождого огляду, розумієсь передовсїм політичного [у нас же автономія нїчо більше, лиш польска політика!] але тягари, на дороги, всї тягари конкуренційні нехай остають ся на громадах так як були! Се дуже нагадує приказку про мудрого цигана, що то на питаня: хто зїсть? хто випє? — усе виривав ся першій: "я" — але на запитанє: хто зробить роботу? — звернув ся до громади: "Кажіть же й ви, громадо!"

Не потребуємо й казати, що така для люду найнесимпатичнїйша реформа викличе скрізь в краю велику опозицію, на найблизшу сесію сойму посиплють ся з краю петиції з протестами від громад против нищеня громадскої автономії, накладаня нових тягарів на громади для тої нещастної автономії галилейскої, а коли сойм схоче послухати ради "демократа" Рутовского і поважить ся новий устрій громадам силою "накинути" а у Відни на те пристануть, — ну, тогди всї будемо могли побачити наслїдки такої реформи...

Рускій посол Телишевекій заявив ся в комісії против збірної громади і своє становище мотивував основно, — хотяй ще неповно. Межи причини: длячого нинї громадска господарка лиха, хоч сам закон громадскій з 1866 року добрий, — призабув пос. Телишевекій поставити ще й на-скрізь польско-політичну тенденцію: форсувати на начальників і на зверхности громад — орудія послушні так званому "ржондови моральному". Отсе — хто знає, чи не найважнїйша причина лихоти господарки громадскої, бо з того виходить тисячне лихо по громадах: безкарне кривдженє людей, покривані крадежи та проневірства і деморалізація всякого рода. На те дались би навести сотки ба тисячі примірів. Коли-ж би того не було, стан господарки по громадах наших був би стократно лучшій!

На наш погляд, як би тілько усунено ті причини лихої господарки громадскої, які навів пос. Телишевскій, і тую, яку ми отсе навели — теоретично не злий теперішний закон громадскій виходив би зовсїм не зле також в практицї і на єго основі могли би громади розвивати ся. Длятого ми й нїяк не згодимо ся на проєктований послом Телишевским в комісії експерімент, щоби, сполучивши двір з громадою, зверхник обшару двірского був по закону [ex lege] предсїдателем ради громадскої і, евентуально, мав навіть право систувати ухвали ради громадскої. Пос. Телишевскій думає, що тим чином рада громадска набере більшої поваги, а війт буде мати над собою контролю чоловіка интеліґентного. На наш погляд, коли-б уже Русини узнали за річ добру лученє двора з громадою, то крайною уступкою для двора могло би бути се, що зверхник обшару двірского мав би з титулу плачених податків право засїдати в радї без вибору, але більше нїчо і нї за що! "Повага" і "интеліґенція" зверхників обшарів двірских — річ дуже взглядна. Не кажемо вже жиди-халатники, але й велика часть так званих "шляґунів" по дворах анї повага анї интеліґенція.. weder Fraulem noch schоn... Ce річ так ясна, що шкода на те й слів тратити. А з другої сторони також річ певна, що такій проєкт, хоч-би навіть унятий в форму закона краєвого, не одержав би у Відни санкції.

Ми не сумнїваємо ся, що й сам пос. Телишевскій не міг не знати і не бачити всего того дуже добре, а коли той свій проєкт таки виложив в комісії, то очевидно хиба яко маневр против проєкту збірної громади, де двори мали би дістати права, а тягарами не подїлити ся з громадами, між тим як при сполученю дворів з громадами річ що-до тягарів стояла би инакше. І показало ся, що хоч і як присолоджений для дворів був проєкт п. Телишевского, всї посли польскі, як демократи так і аристократи, не хотїли єго брати, волїючи... збірну громаду!

Се річ много поучаюча — і з огляду на то проєкт п. Телишевского мимохіть показав і одну добру сторонку, — але загалом взявши маневр сей посла Телишевского може стати лиш за осторогу для кождого сторонництва політичного, як при маневрованю треба бути все і всюда осторожним... як треба пильно глядїти, аби анї трошки не стратити рівноваги та не вийти на крок по-за лінію маркаційну... як кождого часу і у всїх обставинах не вільно спускати з ока — прінципів, а ще до того таких прінципів, що их має ся написані не лише в проґрамі, але і в душі...

Дѣло