Цвітки фіскалізму.

(Дальшій причинок еміґрації.)

1) В однім з судових повітів Коломийщини умер перед лїтами мужик, що пристав був з нїчим на ґрунт до своєї судженої. Списано по нїм пертрактацію спадкову і цїлий ґрунт жінки вписано яко маєток спадковий помершого. Вимірено належитість спадкову і наказано заплатити 16 зр. 62½ кр. Лишила ся вдовиця з семеро дїтьми. Заложили книги ґрунтові, то вписали весь ґрунт яко маєток вдовицї на єї имя. По дванацяти лїтах умирає вдовиця, а що в табули був вписаний на ню ґрунт, той самий, єї власний, від котрого уже заплачено належитість спадкову по мужу, тож знов зроблено пертрактацію по помершій вдовици і вимірено від спадщини по нїй 28 зр. і щось крейцарів та знов наказано спадкоємцеви заплатити ту суму. Один з семи спадкоємцїв зрік ся в спадщинї свого удїлу на річ одного зі спадкоємців, тож від того вимірено знов належитість 2 зр. 62½ кр. z zastrzeżeniem późniejszej rektyfikacji. Так отже за той самий ґрунт без властивого переношеня власности вимірено два а властиво три рази належитість переносну в загальній сумі 47 зр. 25 кр. Надармо вказано, що належитість уже вимірена, що нїякого перенесеня власности не було, щоби належитість 16 зр. 62½ кр. була або скомпензована або вернена. Рекурс нїчого не поміг, а впрочім не має сили відстрочуючої.

2) При лихім заложеню книг ґрунтових загально звістно, що многі а многі парцелї инакше повписувані до табулї а инакше их посіданє. Їде ґеометра від села до села і переконує ся о тім. На се робить аркушок зголошеня до уряду податкового, і щоби катастер, табулю і стан посїданя привести до згідности, позазначує в аркушику, що мужик держить парцелю від батька або з даровизни, або з посагу, або з купна або з якого иншого титулу. Більше він не питає, бо не має часу або не хоче, бо сподїє ся зиску з денунціяції, яку учинить власти скарбовій, позаяк відомо, що часть кари, яка має стягнути ся з мужика, єму припаде. Які з того наслїдки? Ось такі:

Щоби не наразити ся на заміт, що факти виссані з пальця, наведу три приміри з досвіду.

Першій примір: Мужик купив собі у свого рідного батька за 30 зр. кусник ґрунту, о табулю не турбував ся, так як вартість ґрунту була за мала а належитість интабуляційна так висока та скіци з мапи так дороги, що не було би оплатило ся перевести интабуляцію. Приходить ґеометра і констатує, що він то посїдає і дістав від батька. З поспіху (?) вписує, що одержав кусник ґрунту від особи третої і то в даровизнї (!). Від сего виміряють належитість, котра приходить аж по місяцях. Тимчасом в судї переслухано мужика, а радше (також для браку часу) не слухано і казано зректіфікувати під карою 5 зр. Мужик узискує від батька формальний документ, що той кусник ґрунту купив у батька за 30 зр. і интабулює, а перед тим зголошує документ до уряду податкового для виміру належитости. Вимірюють належитість від купна. Та бо разом приходять аж два візваня до заплати: одно від 30 зр. яко купна а друге від 100 зр. яко даровизни, послїдне з-відси, що на аркушику було написане даровизна устна вартости 100 зр., а що не зголошена, про-те подвійна (підвисшена). Так за кусник ґрунту вартости 30 зр. цїни купна, має мужик платити: а) від 30 зр. яко від контракту купна і продажи; б) від даровизни вартости 100 зр. і в) підвишка така сама як під б), — і ледви поле варта того, що мужик мусить платити, єсли дочислить ся ще скіци, поданє иитабуляційне і стемплї.

Другій примір: В однім селї купив мужик сутич, що припирає до єго города, за 1 зр. 50 кр., а ґеометра донїс се до суду. Візвано мужика до суду і казано зректіфікувати табулю. За дармо совістний суд се єму хотїв зробити, мужика річ була лиш постарати ся о скіц — ба і скіц вкінци зі взгляду на малу вартість купленого кусника ґрунту зажадано від ґеометри (се виїмково!) з уряду. Та коли прийшло ся числити стемплї та відписи до интабуляції конечні і за то платні, показало ся, що вартість ґрунту була майже о половину менша як ті належитости. Мужик сплюнув та сказав: беріть собі для скарбу той ґрунт та відпишіть з мене тих два рази по 5 зр. судової кари. Цїкаве би було, єсли би ц. к. судья дотичний цїлий протокол був відступив ц. к. прокураторії скарбу для високого скарбу.

Третій примір. Торгував мужик у другого поле і жертвував єму 120 зр. Опісля надходить "п. ґеометер". Зложило ся так, що оба мужики були разом і знов розпочали торг за ґрунт. Купуючого виказав в поспіху (!) п. ґеометра, яко посїдаючого з титулу купна за 120 зр., хотяй купно ще не довершило ся і внїс аркушик, що стан не згоджує ся зі станом посїданя. На термінї в судї знов з поспіху (! — бо на такі речи денно визначують по 50 термінів) не сконстатовано, що стан посїданя годить ся зі станом табулярним, та наказано уреґулювати табулю під карою 5 зр. Діставши наказ не турбував ся о него, бо ще був ґрунту не купив. Наложили кару 5 зр. і загрозили 10 зр. кари, щоби довести згідність стану посїданя зі станом фактичним. Тепер доперва мужик згодив остаточно ґрунт і купив лиш за 140 зр., зголосив контракт до виміру належитости в урядї податковім та внїс поданє интабуляційне. Контракт коштував єго зі стемплями і интабуляцією 7.50 зр. Приходить возьний та бере послїдний сердак за наложену кару судову 5 зр. Виказавши, що стан табулярний поданєм зректіфіковав увільнив ся мужик від сеї напасти, бо кару єму даровано, але заплатив 1.50 зр. за поданє о відписанє кари при чім стратив кілька днїв часу, заки дістав назад сердак. За кілька днїв приходять два візваня до заплати належитости переносної за ту саму парцелю, одна на около 6 зр. яко від купна парцелї за 140 зр., друга за купно тої ж парцелї контрактом устним за 120 зр. в сумі 5.25 зр., а підвижка з причини затаєня також 5.25 зр., разом отже 10.50 зр.

Учинив мужик рад не рад рекурс, що з тим рекурсом стало ся поки-що не відомо. Але відомо, що находив ся сарака по термінах кат зна' за що і по що, відомо, що здерто з него сердак і що гроші видав, не говорячи уже про неприятности.

Не додаємо коментаря до сего, бо се довело би нас за далеко. Як-жеж мужикови не казати: мандрую, бо за чим буду жалувати: за "штаєрбандом"? А кілько то людей будь для браку средств будь з несвідомости платить?

М. Д.

Дѣло