Читателі наші запевне не пожалуються на нас, що ми так довго тягнемо уваги під наведеним заголовком. Доброго по-трохи і з перервами — буде ліпше дійствувати і на довше стане. Сeгo як раз і треба, бо політика, якоі отсе ухопилися народовці, не так скоро доведе до ціли...
Хотіли ми подати тут опис торжества у честь папи, що відбулося в Коломиі, та нарешті зважили, що шкода місця. Тож скажемо одним словом, що торжество те вийшло низчe критики. Досить сказати, що на концерті було усего 60 люда — збиранини і неуважників... Мало що ліпше вийшли й инчі такі торжества на провінціі, а в тім йіх було дуже мало: у сего найбілше 50 на яких 4000 руских місцевостей у східній Галичині. Тілько львівскі народовці поставилися, і як поставилися — видно найліпше з того, що для папи стягли 200 співаків, а для давніщого свого духового проводиря — пророка Украіни, Шевченка, тілько 65 співаків... Звісно, пророк менчий мессіі…
Дня 9. марта прийшло, на руки митрополита, письмо від префекта св. Пропаганди, кардинала Ледуховского — звісного Поляка — "с похвалами і благословенством від папи за всі маніфестаціі, які Русини у Львові і на провінціі справили на ювилей Льва XIII" — як звістила перша "Gazeta Narodowa". "Звісно, се дуже ободрило львівских народовців тим білше, що рівночасно позволено й осібну "pielgrzymkę" йіх до папи, осібну авдієнцію до у него.
Дня 20. мая виберуться народовці, під проводом митрополита, у Рим, а 29. мая стануть перед папою. Повезуть єму, окрім чолобитноі, ще й такий гостинець: кілька тисяч świętopietrza (кілько с того "Просвіта," "Наукове Товариство им. Шевченка" і т. п. — ще дізнаємося) і найновіще виданє Евангелія (чи не в народній мові, в перекладі голосно звісного противника Риму "шизматика" — Куліша?) оправлене в смаку чисто народнім рускім після взірців славного сницеря Шкрибляка, Гуцула" — як звіщає таж "Narodowa."
Щасливі над усе, львівскі народовці кличуть у "Дѣлї" і Русинів из провінціі — йіхати з ними в Рим та показатися. Народовці можуть бути певні своєі побіди перед Римом, тим певніщі, що з Русинів тут зовсім не мають суперників — тут не йдуть з ними навзаводи навіть москвофіли, с котрими народовці цілісінькі два роки, за першоі небіжки "новоі ери", билися за те, хто вірніщий для австрійского правительства.
Опроче, тепер народовці мають дуже гарну нагоду — стулити dulce cum utili. Недавно цісар дав митрополитови ордер залезноі корони першоі кляси — найвищий ордер, яким орудує Австрія. Львівскі народовці в восторзі. "Дѣло" посвячує сій подіі вступну статю, у 72 нрі з 15. с. м. Для львівских народовців се доказ, що " монархъ нашъ пильно глядить на справи Русинôвъ галицкихъ." "Дѣло" чваниться тим, що в 1848 р. Русини не тілько не зсолідаризувалися з "революційною струєю того часу," то б то з боротьбою инчих народів за волю, а й помогли побороти ту революцію. "Корона, — каже далі орган народовців, — оцѣнила тогдѣшнû заслуги Русинôвъ достойно и вôдносилась до провôдника єи (йіх?) пок. митрополита Григорія, зъ повнимъ признаньемъ. За вѣрнôсть свою Русины галицкû одержали тогдѣ основи до національного свого розвою," а в додатку — основу до "Народного Дому".
Зберігаємо сі перли для будущого історика наших "поміркованих лібералів", котрим тепер не найдете пари навіть серед ярих коисерватистів, що все таки не важаться сказати такого про революцію 1848 р. Ба, вони всі навіть прилюдно заявляють, що тілько тота революція поклала основи до всякого розвою народів Австро-Угорщини, в тім числі й Русинів...
Після "Дѣла", усе, мовляв, попсувала поява у нас москальофільства — через него, австрійске правительство перестало журити ся галицкими Русинами і дало йіх на зйідок Полякам. Опять не дуже вірно, бо як би не ляк перед Росією, то не тілько що Русини галицкі не мали би й того, що мають, а й не звернено би уваги на якихось народовців...
Уce-ді переинакшили народовці, що нарешті й прихилили до Русинів австрійский уряд. " Народовцѣ, — кличе помпатично "Дѣло", — йдуть нынѣ зъ вôдкритимъ шеломомъ. Исторія подасть колись доказы, якъ чистими були и суть ихъ заходы для добра народу руского и для интересôвъ держави." Конець кінців, "Дѣло" вважає наданє ордеру митрополиті, яко слушне признанє галицкого народовства і єго теперішноі програми — яко " санкцію щиро-національнои проґрами Русинôвъ."
Припечатаємо й ми сим галицке народовство. Та ще додамо ось що. "Дѣло" страшенно чваниться заслугами народовців коло розвою нашого простого народу по селах і місточках, та забуває подати теперішні результати тих заслуг: повний упадок руских читалень, котрих перед "новою ерою" було вже поверх 600; повний упадок ассоціяційного і горожанского духа серед тих селян і маломіщан, котрими займалися народовці і москвофіли, поки одні по одних не пустилися на бистру воду "високоі політики." А тим часом у тім же нрі "Дѣла" подані результати діяльности Towarzystwa Kółek rolniczych у Галичині: воно має тепер уже 851 "kółek" с читальнями й т. п., до тих "kółek" притягнено вже 1171 громаду з 40.061 звичайними членами: в бібліотеках читалень є 50243 польонофільско-ультрамонтанских книжок; орган товариства Przewodnik kółek rolniczych має 1.130 передплатників (тоб-то далеко білше, ніж має передплатників навіть "Дѣло," не кажучи вже про всі инчі рускі газети!) Добра половина того всего добра — у східній Галичині, межи рускими селянами і маломіщанами, і до своєі ціли товариство kółek rolniczych доходить тим певніще, що воно й економічно дбає про руский народ далеко білше, ніж москвофіли і народовці: спроваджує йім доброго насіня, паші, машини й рільничі знаряди, перевів у 317 місцевостях у 25 громадах люстраціі господарств, в котрих брало участь 11.130 осіб, мущин і женщин; при kółkach є до 600 крамниць, з оборотом у поодиноких из них від 1000 до 40.000 зр.
Коли додати до того те, що народовці не займаються і політичною організацією руских селян і маломіщан, уважаючи йіх за "недозрілих" мішатися до політики, а на радикалів, що, остатними роками, одні й займалися власне організацією руских селян, народовці, навзаводи з москвофілами, уйідають, — то будемо й мати заслуги народовців, активні й пасивні, коло — упадку руского народу, коло отвореня перед ним дверей до попольщеня та покатоличченя. Остатніж заходи народовців коло Риму зовсім сходяться с цілями проводирів Тоwarzystwa Kółek rolniczych — високих і низьких, духовних і свіцких достойників польскоі народности, с тим, що заходи Поляків тут певніщі ніж заходи народовців, бо у Поляків, як бачимо, є кому вести політику з обох кінців: "високу" і "низьку" політику, а народовці тепер усі поперли у "високу" — римску політику.
Руске духовенство по селах нічогісінько не радить на той польско-панско-ультрамонтанский дух, що йде між наших селян і маломіщан напр. від зарядів Towarzystwa Kółek rolniczych, і в загалі не дбає про організацію й просвіту своіх парохіян, та ще й економічно і морально давить йіх так, що розділ межи нашим духовенством і парохіянами стає чим раз різчий і чим раз загальніщий. А "Дѣло" пiє хвалу нашому духовенству.
"Мы, галицкû Русини, — сказано в тім самісінькім нрі "Дѣла" — знаємо добре, що честнимъ нашимъ священcтвoмъ можемъ повеличатись, а деякû другû народы Европы такого священства, яке мы маємо, можуть намъ позавидувати. Мы желаємо н. пр. во Христѣ братамъ, италійскимъ священникамъ въ ихъ отчинѣ тôлько поважаня и любови межи власнымъ народомъ, скôлько має рускій священникъ межи сердечнымъ рускимъ людомъ."
Сліпі, сліпі!
М. Павлик.
