Загарбанє корінних українських земель. — Воєнна підстава Польщі проти України. — Пересудженє долї Східної Галичини.
Українській нарід не позволить торгувати територією, признаною берестейським договором українській державі.
Львів, 27. лютого 1918
Польські дневники принесли вчерашного дня з Відня отсю відомість:
"В кругах, зближених до мінїстерства заграничних справ, що pаз сильнїйше зазначують, що в Холмській справі не впало ще останне слово. В політичних кругах звертає увагу найновійний комунїкат півурядового орґану сього мінїстерства "Polnische Press Agentur", де перший раз згaдуєть cя про лїнїю Буга, яка як гранична лїнїя могла би вважати ся рішаючою при інтерпретованю відомої доповняючої формули до берестейського договору".
Не знаємо, чи "Polnische Press Agentur" справдї є півурядовим орґаном мінїстерства заграничних cпpaв, отже — чи висше подана думка про лїнїю Буга вийшла з кругів сього мінїстерства, чи зродила ся в польських полїтичних кругах.
Коли ж приймемо, що висше подана відомість польської преси правдива, то знов насуваєть ся питанє: чи мінїстерство заграничних справ справдї носить ся з думкою зломити берестейський трактат, щоби заспокоїти Поляків, — чи се тільки мaнeвр ad asum внутрішної полїтики, щоб поки що чимсь заспокоїти Поляків, a потім "якось то буде".
Коли б мав бути правдою останнїй здогад, то мусимо асно й рішучо зазначити, що pобленє надїй на зломанє інтернаціонального договору, заключеного пяти державами, щоб тільки приєднати польське коло для одної-другої буджетової пpовiзоpiї, — се гра ставкою занадто великою за річ занадто малу, бо держава вкінци й без того може собі дати з Поляками раду.
Щоб мінїcтepcтвo заграничних справ справдї носило ся з думкою сповнити польські домаганя й як границю між Польщею й Україною означити лїнїю Буга, — се ми вважаємо не правдоподібним. По-перше се значило би, що пять держав уступає перед неоправданим польським протестом, а при тім свідчило би про необдуманість, хиткість і віроломність заграничної полїтики осередних держав. А по-друге осередні держави добре знають, як до такого їх кроку віднїс ся б український нарід і українська держава, — чинник, якого значінє як інтернаціональне взагалї так і з окрема для осередних держав не таке, щоб можна було з ним зривати для зaспoкоєня неоправданої польської імперіялїстичної манїї.
Та коли з польської сторони впало слово про лїнїю Буга, то хочемо зазначити ясно й pішyчo, що се значить для України.
Лїнїя Буга значить, що споконвічні українські етноґрафічні землї на захід від лїнїї Сокаль Берестє мали би припасти Польщі. Се землї, про яких етноґрафічний український характер нема нїякого сумнїву, — навіть в польській "науцї"! — і відданє сих земель польській державі означало би найочевиднїйший і найцинїчнїйший рабунок землї.
Коли такий рабунок землї зі становища права народу на свою етноґрафічну територію вже сам собою недопустимий, — то тим більше недопустимий він зі становища інтересу української держави. Адже лїнїї Буга потребують Поляки на нїщо инше, як на те, що вона була для будучої польської держави oпераційною підставою для війни з Україною в цїли загарбаня дальших українських земель. Сю польську цїль дуже добре знають і розуміють в осередних державах. Власне вчера наводили ми голос поважного нїмецького дневника "Frankfurter Zeitung", де виpaзнo пишеть ся, що лїнїя Буга потрібна польській державі в боротьбі за Східну Галичину та що Поляки нїколи не оставляли сумнїву, що найблизша будуча війна буде вести ся між Польщею й Україною.
Влучне слово сказав цитований нїмецький дневник про Східну Галичину. Лїнїя Буга справдї пересуджує долю Східної Галичини. Ся лїнїя роздирає не тільки українські области за кордоном, але ще в більшій міpi по сїм боцї, в Східній Галичинї. Польська державність по лїнїю Буга означає рівночасно панованє польської державности над Львовом і цїлою Галицькою землею, а в найлїпшім разї роздертє Галицької землї.
Коротко кажучи: paбyнoк великих безсумнївно українських областий, які берестейським договором признано добром Української Народної Републики, операційна підстава для Польщі в війнї зa дальший рабунок українських земель і пересудженє будучности Галицької землї в користь польської державности, — ось що oзнaчала би лїнїя Буга як границя між Польщею й Україною.
Щоб осередні держави мали такий плян, ми — повторяємо — вважаємо се неправдоподібним.
Вже би тому, що він не лежить в інтeресї осередних держав. Дотеперішний досвід з Поляками повинен був чей-же полїтиків осередних держав достаточно переконати, що насичуванєм голоду польської експанзії на схід, на українські землї, вони зовсїм не скуплять собі спокою від польської експанзії на захід. Навпаки, чим більша й сильнїйша буде польська держава, тим сильнїйша буде її експанзія на Ґнєзно і Познань, тим більші її аспірації диктувати осередним державам свою волю.
Неправдоподібний такий плян в неменшій мірі тому, що осередні держави дуже добре знають, що він означав би повне розбитє тої їх інтернаціональної концепції, яка числить на приязнь між ними й Україною і яка лягла в основу берестейського договору.
В запевненях державних мужів осередних держав, що мир з Україною можна було осягнути тільки цїною означеної з берестейськім договорі границї України від Польщі, — нема анї дрібки прибільшеня. Україна могла заключити мир і приязнь з осередними державами в цїли свого скріпленя супроти Росії тільки тому, що сей мир забезпечує її від польських імперіялїстичних аспірацій. З хвилею, коли б осередні держави мали стати протекторами польського імперіялїзму, інтернаціональна орієнтація всего українського народу мусить змінити ся в протилежнім напрямі. Се так ясно викaзaлa вся історія польсько-українських відносин, що се повинно бути рішаючою вказівкою для сучасної хвилї. Україна шукала опертя на заходї проти сходу тільки тодї, коли їй з заходу нїчого не грозило. З хвилею повстаня небезпеки з заходу України шукала опертя на сходї.
Берестейський договір доказує, що осередні держави зрозуміли сю українську державну рацію і старають ся на сїм зрозуміню оперти мир і союз з Україною. Не маємо причини допускати, що вони не розуміють того, що яка б се не була Україна: чи самостійна Українська Народня Република Української Центральної Ради, чи остаюча в федерації з Петроградом Українська Народня Република Ради народних комісарів, чи навіть поневолена Великopociєю українська земля, — український нарід все стане як один муж проти польського рабунку української землї і проти всїх, що тому рабункови патронують.
Ми переконані, що осередні держави, заки заключили берестейський мир, добре продумали цїлу cпpaву та що виключенє мира з Україною означає рівночасно лїнїю інтернаціональної полїтики осередних держав на всю будучність, яку тільки здібний обняти полїтичний розум.
На сїм переконаню oпирaємо ми певність, що берестейський договір не буде зломаний, тільки буде виконаний відповідно до свого слова й духа: що границею між Українською Народною Републикою й занятою осередними державами польською територією остане означена в тім договорі етноґрафічна границя між польським і українським народом.
