З молодших мало хто його знає. Хоч був почесним членом тoв-а "Просвіта" і членом Палати панів, одначе не брав у публичнім житю нїякої участи. Господарив у своїх маєтках на Поділю і доживав віку. Раз всего пригадав ся рядом афоризмів в ювилейнім альманаху віденської "Сїчи" з 1908 р.
Від вибуху війни оставав під російським наїздом. Помер нeдавно в столици Української Народної Републики, проживши над 70 лїт.
Та коли заглянемо до історії нашого відродженя, знайдемо його імя — що правда, тільки на короткий час — гарно в нїй записане.
По смерти другого голови тов-а "Просвіта", віцемаршалка Юлїяна Лаврівського, вибрали його загальні збори в дни 22. мая 1873 р. третїм головою "Просвіти". Вибираючи його на таке почесне становище — оповідає один з сучасних — члени "Просвіти" бачили в нїм патріота-народовця, чоловіка молодого й освіченого в лїберальнім західно-европейськім дусї a при тім маєтково незалежного і полїтично нїчим не звязаного. Обнявши по виборі дальший провід зборів, Федорович виголосив гарну промову про значінє просвіти для народного житя.
"Нам Русинам — говорив він між иншим — треба передовсїм тямити, що скільки голов здобудемо для просвіти, стільки душ скаже, ще отся земля Русь, а вони Русини. Нехай-же руською полїтикою буде тепер праця над просвітою народу. Тільки власною працею можемо собі вибороти наші права. А ті наші права, се права чоловіка, воля. Отже я хочу, щоби всяка чужа геґемонїя над нашим народам скінчила ся, щоб нїхто не опікував ся нами прати нашої волї. Русь для Русинів!"
Головою "Просвіти" був покійний до мая 1877 р.
Рік перед тим, в маю 1876 р., підчас соймовoї сесії виступив польський посол Поляновський в острій промові проти удїлюваня запомог для руського театру і для "Просвіти", зaкидаючи обом сим інституціям, що вони ширять "схизму", а "Просвіта" ще й суспільну ненависть, підбурюючи хлопів проти панів.
Виступ Поляновського в соймі був 26 мая, а 27. мая були загальні збори "Просвіти". Зборам проводив тодїшний голова Володислав Федорович. Привитавши зібраних, перейшов він до подїї в соймі і збивши всї закиди Поляновського, сказав отсї смілі слова:
"Просвіта" є товариством від нїкого незалежним. Коли вона прийняла на себе труд видавати шкільні книжки, то робить се тільки для добра свого народу, а з гроший, котрі край має обовязок давати на видаванє шкільних книжок, здає точні рахунки. А що до видавництва популярних книжочок, то "Просвіта" стоїть під опікою лиш одного права. Що вільно писати Полякам або Нїмцям, те писати не може бути заборонено Русинам. Анї посол Поляновський анї сойм не має права цензурувати популярних видань. Однакож, щоб увільнити "Просвіту" на будуче від таких неприхильних людий, я відступлю і дарую "Просвіті" 12.000 золотих (т. є 24000 кор.), заінтабульованих на маєтку Клебанівка, і сподїваю ся, що товариство запомоги при таких понижаючих обставинах не прийме. "Просвіта" є товариством людий нeзaлежних, що мають задачу працювати для матеріяльного й морального піднесеня свого на роду. "Просвіта" не оглядаєть ся нї на пана Поляновського, нї на сойм, нї на раду державнy, тільки на сей 20 мілїоновий нарід, для котрого є вона осередком народного житя, котрого є вона серцем і головою. Лиш сей нарід а не хто другий є наш судя. І сей нарід дав нам уже доказ довіря, розкупивши в сїм роцї 30.000 популярних книжочок".
Пригадуємо сї ясні хвилї з "юних днїв — днїв весни" Покійного, нехай вони засвідчать тепер, коли він відійшов від нас, про його заслуги для українського народу.
Честь його памяти!
