Малий фейлетон
Таки що хочете кажіть, Читачі, а Новий Рік має у собі все чарівну силу. Коли на ратушевому годиннику виб’є північ, здається Вам, що вже минулися всі Ваші клопоти, зникла журба, розвіявся сум. Ваші уста всміхаються безжурністю, радістю і щастям...
— Побачиш, з Новим Роком завітає до нас радість! Я одержу підвишку платні, вищий службовий ступень!...
— А я напевно новий костюм, наймодніші мешти та найкращий у нашому місті капелюх!...
Очі подруг сіяють щастям надії...
— Новий Рік принесе мені напевно чоловіка — шепочуть уста молодої дівчини, що своїми очима бачить вже здійснення своєї єдиної мрії.
— Може у цьому році вернеться він додому? — леліє думку бідна жінка, що її чоловіка запроторили большевицькі сатрапи ген у Далекий Казахстан...
— Напевно, напевно цього року закінчиться війна!... Тоді настануть кращі часи... — потішають одні других...
Новий Рік! Старі нездійснені бажання виринають зі закамарків сердець, нові мрії і надії ворушать нашу душу і так сильно-сильно сплітаються з приходом малого хлопчини, дарма, що на світовому календарі минуло йому вже чотирнадцять днів.
— Хай живе. Хай живе — кличуть з усіх-усюдів.
— Витай між нами, гожий молодче — підносяться руки угору на привітання.
— Сповни наші задушевні бажання і мрії — несеться з усіх сердець...
— Будь для нас ласкавіший і обильніший, як твій попередник... — благають уста.
У тріюмфальному поході йде Новий Рік. Сідає на золотокованому престолі і усміхнено витає своїх підданих, що вдивляються у вічі нового господаря, бажаючи з його уст почути, з чим приходить він до них.
— Щастя Ваше залежить виключно від вас самих — здається говорять його уста. — Тільки те, що здобудете своєю щоденною працею, жертвенністю і силою волі, принесе вам сповнення ваших мрій і надій!... Бо тільки в щоденній праці та у змаганнях з життєвими незгодинами кує кожна людина своє щастя і щастя свого громадянства.
Саме цеї жертвенности, сили волі, невстримного гону до праці і боротьби з життєвими труднощами бажаємо всі собі взаємно з Новим Роком.
Онисим Підпіліть
