Цього року минуло півстоліття від смерти німецького поета, критика, історика літератури й перекладача Фрідріха Боденштедта. Майже перед століттям, а саме р. 1845, Боденштедт видав у Штутгарді книжечку на 32 сторінки під назвою: "Поетична Україна".
Боденшедтова книжечка містить у собі його власні переклади українських пісень на німецьку мову. Боденштедт був деякий час у Москві учителем німецької мови, мандрував по різних землях Російської імперії, вивчав поетичну творчість народів. Наслідком цих студій була його "Поетична Україна". Боденштедт так захопишся був поетичною красою українських пісень, що працював і над перекладами української народної творчости на французьку мову.
В передмові та в уводі до своїх перекладів Боденштедт знайомить німецького читача з українською історією та з нашою поетичною творчістю. Нелегка це була праця для Боденштедта. Ввесь світ тоді вже забув і про наш народ і про його назву — "Україна". Тільки пісня українська ще жила й пригадувала своїм і чужим, що під московською полудою тліє іскра Божа в нашім народі. Боденштедт взяв пісні для перекладу із збірника Шевченкового приятеля, відомого українського вченого, Михайла Максимовича. Також багато учених допомогло Боденштедтові своїми матеріялами про Україну. Із цих учених він називає Розковшенка, перекладача Шекспірових драм, та письменника Чужбинського.
Боденштедт мусів прочитати багато в історії України і зокрема про Запорізьку Січ. Він прийшов до висновку, що український народ "зберіг свій власний характер і свою народну окремішність". Автор писав, що "народ України... хотів досягнути і зміцнити свою окремішність супроти росіян і поляків", і що за це мусів вести довгу й важку боротьбу. Він був просто очарований драматичною історією України ("Яке багатство красок і фактів тут панує"). Він уважав що історія України дає матеріяли "для величного поетичного малюнку".
Про українську мову висловлюється Боденштедт, що вона — "наймилозвучніша з усіх словянських діялектів і має велику музикальну силу. У передмові до своєї збірки звертається Боденштадт до німецьких читачів:
"Нехай же пахучі пісні, немов жадібні вітри повівають в німецькі країни і розкажуть німцям, як діти України колись любили і боролися".
Великий жаль, що Боденштедт не мав нагоди взятися до перекладів Шевченкових поезій. Бо добре перекласти поетичні твори з чужої мови на свою може тільки справжній поет. А таким був Фрідріх Боденштедт.
