Внаслідок глобального потепління змінюється розташування географічних полюсів Землі. До такого висновку дійшли дослідники з Університету Техасу в Остіні, які досліджують танення льодового покриву Гренландії. Для прикладу, географічний Північний полюс, починаючи з 2005 року, змістився на декілька сантиметрів на схід.
За час спостережень з 1982 до 2005 року Північний полюс повільно дрейфував у напрямку Північного Лабрадору зі швидкістю 0,002 арксекунд (6 сантиметрів) в рік. Проте у 2005 році він різко змінив напрям та почав переміщатись у сторону Гренландії зі швидкістю 0,007 арксекунд в рік.
Вченим вже давно було відомо, що географічні полюси Землі переміщаються. Тією мірою, як на планеті змінюється розподіл дощів, снігу та вологості, змінюється і локація її географічних полюсів, яка зазвичай йде по колу, - стверджує геофізик Жанлі Чен.
Однак, окрім сезонних чинників, переміщатись полюси змушує й так званий континентальний дрейф – рух материків по базальтовому шару земної кори. Саме зміни в темпі цього руху й привернули увагу Жанлі Чена та його колег, які проаналізували дані супутникової місії НАСА GRACE (Gravity Recovery and Climate Experiment). При цьому їх передусім цікавило, як танення льодовиків впливає на дрейф полюсів.
Завдання місії GRACE – дослідити зміни гравітаційного поля Землі, що проливають світло на розподіл води та льоду на планеті. Команда Чена використала ці дані, щоб змоделювати, як танення льодових шапок Південного та Північного полюсів впливає на розподіл маси земної кулі. Вчені дійшли до висновку, що танення льодовиків та підвищення рівня світового океану внаслідок цього процесу відповідальні за 90% відстані, на яку перемістились полюси, починаючи з 2005 року.
Як стверджує Ерік Івінс, геофізик Лабораторії НАСА з вивчення реактивного руху у Пасадені (Каліфорнія), за дослідженням Жанлі Чена можна точно визначити, яка маса льодового покрову розтанула та де це відбулося. Адже якщо у сфері, що обертається (в даному випадку це Земля), відбувається перерозподіл маси, її вісь зміщується за напрямком цього розподілу. «Це унікальний індикатор того, скільки льоду розтануло та де», - вважає Івінс.
15.05.2013