В виду наближаючої ся торжественної хвилї приїзду Є. Вел. Цїсаря, коли цїлий край лагодить ся з найбільшею радостію витати свого улюбленого і Найласкавійшого Монарха, мусимо уважати кождий голос, викликуючій якусь дисгармонію в краю, за неумістний, тим більше, коли той голос не опираєсь навіть на нїяких позитивних фактах. А за такій голос мусимо уважати статью, поміщену в "Дѣлї" з дня 24 с. м. "Дѣло" каже, що Русини, кромі при відвідинах Єгo Величеством рускої духовної семінарії, не мали би вже нагоди витати Достойного Гостя посеред себе, а сама гостина в семінарії не надаєсь до того, щоби Русини могли там повитати свого улюбленого Монарха — яко нарід. "Дѣло" розписуючись так, повинно було зважити на то, що Єго Величество Цїсар приїзджаючи до краю, не їде в гостину спеціяльно до народів в нїм замешкуючих, але їде до свого краю коронного, де Єго будуть витати всі репрезентації краю в такім складї, в якім суть. Дальше жалуєсь "Дѣло" на то, що репрезентації повітів не можуть бути виразом нї сили нї бажань руского народу в краю. Оно приписує се якийсь тенденції, Русинів по змозї витискати, і бракови доброї волї до згоди. "Дѣло" очевидно забуло при тім, що пора голословних рекремінацій вже давно минула і що коли підносить ся якісь жалї, то треба их підперти фактами, а таких фактів "Дѣло" не навело. Коли репрезентації повітові вибирали делєґатів до Львова, то вибирали их так, як могли і знали, без всякої тенденції, а коли декотрі може й не вибрали делєґатів Русинів, то видко лиш, що або не було відповідних личностей, або Русини таки самі о то не дбали і завчасу не постарали ся о то, щоби й з их сторони когось вибрано.
Дѣло зазначує при сїй нагодї, що Поляки не зробили таким поступованєм нїчого, що могло би скріпити згоду обох народів в краю. На то мусимо сказати "Дѣлу", що вічне відношенє сепаратизму в краю не єсть тою дорогою, котрою далась би та згода осягнути.
