У Львів дня 24 н. ст. серпня 1892.
Наближає ся радістний для нашого краю і єго столицї день, в котрім Єго Величество цїсар Франц Іосиф І. загостить до города князїв наших. Буде се третя нарочна гостина ласкаво пануючого нам нинї монарха. Першій раз гостив Є. Вел. цїсар в роцї 1851-ім і спеціяльно для нас Русинів тогдїшна гостина молодого Франц-Іосифа І-го зазначилась положенєм каменя угольного під "Народний Дім" для народу, котрий в прикрих для держави і династії часах показав ся так щиро відданим і вірним, що на дворі цїcapcкім дано єму назву "Тиpoльцїв Всходу". Другій раз гостив у Львoві Єго Вел. цїсар в роцї 1880-ім і підчас кількадневного побуту свого удостоїв рускі институти своїми ласкавими відвідинами. За тиждень загостить монарх по раз третій і — як уже відомо з оголошеної проґрами — відвідає руску духовну семинарію, той новий величавий будинок, під котрий незабутний наслїдник престола бл. п. архикнязь Рудольф положив угольний камінь, скликнувши народови рускому "многая лїта" і підписавши на грамотї своє достойне имя по руски.
Кромі при відвідинах Єго Величеством рускої духовної семинарії Русини — після оголошеної а доси не зміненої проґрами гостини цїсарскої у Львові — не мали би вже більше нагоди витати достойного гостя посеред себе. Сама-ж гостина цїсарска в семинарії, яко в заведеню виховуючім молодїж, не надаєсь до того, щоб Русини могли там повитати свого улюбленого монарха — яко народ. А таке повитанє монарха від Русинів яко народу єсть конечне. Правда, витати єго будуть під проводом пpeдcтaвитeлїв найвисшої краєвої власти автономічної навіть представителї повітів з цїлого краю, отже і повітів руских, але-ж сі представителї анї своїм складом, анї своїм духом — на жаль — не можуть бути виразом нї сили руского народу в краю, нї гадок та бажань того народу. Репрезентації повітові, вибираючи дeлєґaтів до Львова на привіт цїсаря, поминають интеліґентних Русинів — і зі всїх доси в дневниках польских оголошених виборів з пoвiтів руских тілько в однім повітї вибрано між делєґатами також одного интеліґентного Русина, — в прочих що-найбільше взято одного селянина. Такій склад депутації чей-же не відповідає силї Русинів в повітах руских! Так само і що-до духа того представительства — він не може бути виразом думок і бажань Русинів. Дай Боже, щоби ми хоч би й як найскорше діждались того щасливого часу, коли можна би було сказати, що обі народности в краю знайшли вже спосіб до сумирного житя та паралєльного poзвoю свого і бодай ступили вже твердо стопою на дорогу, котра веде до понятої по справедливому — після засади suum cuique рівноправности народів до того идеалу у відносинах народних в кождім краю з мішаним населенєм. На жаль, нинї того ще не видко — і здаєсь нам, кождий безсторонний признає, що не з вини Русинів. Русини з своєї сторони для добра краю і держави остатними роками зробили все можливе, щоби взаїмні відносини в краю могли уложити ся користнїйше і щасливійше для обох народів, — не их отже вина, коли зі сторони польскої суспільности на Руси проявляє ся недостача рівно доброї волї, а декуди навіть нетерпимість, як се показало ся вже і в остатних роках при не одних виборах до тїл репрезентаційних, де очевидна була тенденція: Русинів по змозї витискати, де отже ролю грала хіть панованя а не добра воля до братної згоди, до взаїмного пошанованя прав народних, до рівноправности. Не хочемо тратити надїю, щоб оно з часом не могло стати инакше, але при тім станї, якій фактично истнує нинї на галицкій Руси, Русини не можуть що-до думок і бажань солідаризувати ся з нинїшним духом автономії краєвої, котра ще не дійшла до того, щоб рускість цїнила так само, як цїнить польскість.
Зваживши сказане висше, кождий зрозуміє значінє депутації Русинів, котра під проводом посла Юл. Романчука, зложена з послів соймових і з ради державної, з відпоручників головних наших товариств і з представителїв всїх станів народу руского, явить ся перед лицем монарха, — і кождий Русин відчує вдячність для нашого політичного товариства "Народна Рада", котра до тої депутації подала иніціятиву.
Єго Вел. цїсар приїздить до нашої столицї яко гість, до обох народів краю, зарівно єму дорогих. Така хвиля очевидно не надаєсь на рекрімінації з жадної сторони — і ми надїємось, що так само як Русини будуть льояльні супротив Поляків, будуть і Поляки супротив Русинів. Єго Величество, розглянувшись бистрим своїм, досвідним оком у відносинах краю, сам виробить собі вірний суд о нинїшній ситуації міжнародній на нашій земли. Депутація же Русинів, сердечно витаючи улюбленого монарха в столици кopoлїв руских, поручить вірний завсїгди династії і державі нарід рускій ласкавій опіцї цїсарскій, щоби за кріпкою опікою монарха многочисленний нарід той осягнув для всесторонного подвигненя себе і зрівнаня з иншими народами держави всї ті услівя, якими з ласки монарха, з духа законів конституційних і з почутя справедливости правительств тїшать ся уже другі народи остаючі під скиптром конституційного монарха Австрії.
